У вагоні потягу "Київ-Москва" їхав у купе з уманським заробітчанином і
двома пенсіонерами-москвичами родом з України. Заробітчанин хвалився,
що йому добре платять на будівництві підмосковної дачі якомусь
грошовитому столичному пузаню і показував "патент", що дозволяє йому
скільки завгодно перетинати кордон туди-сюди. Спочатку вони говорили про
дрібниці, потім перейшли до політики. І полилось з обох боків:
- Так то ж Америка всьо заварила, шоб Росії нагадить. От шо тому Обамі не хватало? - Рішив власть в мірє захватить? А ми ж всігда з Росієй жили дружно, от нашо було всі ці Майдани затівать?
Хахли з малоросами знайшли спільну мову...
На вокзалі в Москві зійшов з тяжким почуттям. У свій час довго жив у Мордорі, але зараз особливо гостро відчув, яке все чуже, холодне, вороже, нелюдське. Ось ідуть люди - на перший погляд звичайні, ведуть дітей, про щось між собою мирно розмовляють, навіть посміхаються, але по досвіду знав: спробуй заговорити про Україну - таке лайно поллється - задихнешся від смороду. Так і було майже у 100% випадків.
Безліч машин з колорадськими стрічками в салонах. Від цього пересмикувало і хотілось швиргонути цеглину чи хоча б плюнути їм у вітрове скло. Мабуть, таку ж реакцію викликали у цивілізованих народів свастики під час другої світової.
Колишній сусід, слюсар, суб`єкт досить недалекий, зустрів запитанням:
- Ну что там происходит? - расскажи. Долго еще этот ПоТрошенко будет народ истреблять?! Никак не нажрется!
Я вже знав, що пояснювати щось марно - проігнорував, перевів на інше - запитав, як вони тут живуть. Він почав жалітися на важке життя, на щоденне подорожчання:
- Ну, санкции санкциями, но это ж не из-за санкций - чиновники все мутят! Нам все хуже, а сами вона какие котеджи строят! Путина на них нет!
(практично ніхто з "критиків" на Путіна не гнав - навіть високих посадовців винують, але Путін... То святе).
Сусідка, викладачка англійської мови, все розпитувала:
- Зачем этот Правый Сектор развязал гражданскую войну? И что же теперь будет с Украиной?
Інша сусідка, бабуся, чіплялася:
- Скажите, а что, правда этот Порошенко такой фашист? Ну что он творит?! Ведь нельзя же так... Я уже телевизор боюсь смотреть - одни оторванные головы, руки и ноги.
ПРОДОЛЖЕНИЕ
- Так то ж Америка всьо заварила, шоб Росії нагадить. От шо тому Обамі не хватало? - Рішив власть в мірє захватить? А ми ж всігда з Росієй жили дружно, от нашо було всі ці Майдани затівать?
Хахли з малоросами знайшли спільну мову...
На вокзалі в Москві зійшов з тяжким почуттям. У свій час довго жив у Мордорі, але зараз особливо гостро відчув, яке все чуже, холодне, вороже, нелюдське. Ось ідуть люди - на перший погляд звичайні, ведуть дітей, про щось між собою мирно розмовляють, навіть посміхаються, але по досвіду знав: спробуй заговорити про Україну - таке лайно поллється - задихнешся від смороду. Так і було майже у 100% випадків.
Безліч машин з колорадськими стрічками в салонах. Від цього пересмикувало і хотілось швиргонути цеглину чи хоча б плюнути їм у вітрове скло. Мабуть, таку ж реакцію викликали у цивілізованих народів свастики під час другої світової.
Колишній сусід, слюсар, суб`єкт досить недалекий, зустрів запитанням:
- Ну что там происходит? - расскажи. Долго еще этот ПоТрошенко будет народ истреблять?! Никак не нажрется!
Я вже знав, що пояснювати щось марно - проігнорував, перевів на інше - запитав, як вони тут живуть. Він почав жалітися на важке життя, на щоденне подорожчання:
- Ну, санкции санкциями, но это ж не из-за санкций - чиновники все мутят! Нам все хуже, а сами вона какие котеджи строят! Путина на них нет!
(практично ніхто з "критиків" на Путіна не гнав - навіть високих посадовців винують, але Путін... То святе).
Сусідка, викладачка англійської мови, все розпитувала:
- Зачем этот Правый Сектор развязал гражданскую войну? И что же теперь будет с Украиной?
Інша сусідка, бабуся, чіплялася:
- Скажите, а что, правда этот Порошенко такой фашист? Ну что он творит?! Ведь нельзя же так... Я уже телевизор боюсь смотреть - одни оторванные головы, руки и ноги.
ПРОДОЛЖЕНИЕ