![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjHOcyq8cvW4B84mDuEQNXsKDDmNuEvl9wKNIG9nqHVD7GHrYmprMHNtssKE6-wrMcIaqev_532zx1ceIPrF3-uGG2NckXzf7O_0jtwTxqA3u8e_auB_DtsdulFL6Mxd2XkHSd8F-V-DFjJ/s1600/%25D0%25A4%25D0%259E%25D0%25A2%25D0%259E2.jpg)
“Невже наша сумна історія не навчила нас, що тільки тоді ми досягали чогось, коли, забувши на якийсь час наші внутрішні чвари, консолідовувались, коли народні струмки зливались у потоки, а потоки впадали в одну потужну ріку, яка виходила з берегів і нищила всі перешкоди до нашої незалежності? Барабашеві реєстровці, з’єднавшись під Жовтими Водами з запорожцями Хмельницького,
дали початок перемог над шляхетською Польщею; двірські козаки Гонти, поєднавшись з гайдамаками Залізняка, здобули Умань і розлились вогнем Коліївщини по всьому Правобережжю; чи ж не єдиний фронт усіх українських політичних партій привів до проголошення IV Універсалом Центральної Ради незалежності України?…” Борис Антоненко-Давидович “На шляхах і роздоріжжях”
автор блога.
Немає коментарів:
Дописати коментар