![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhSjTDfTCuGqcm4JmKSZa00A4onrl1Awj_nXPbRqQMwsNQ1pVLPVbcmtT7Q1iy2Mv67ZahPZO11eeA3_4o6JB1GFSGjcKChb0Q9cY6aGynO4uzupC62lqJ0foK1l6DJXBhCJ-rBhdhXKgqC/s200/im578x383-vz_reuters.png)
За тридцять років тупцювання на одному місці, мало хто із сорока мільйонів тутешнього народонаселення усвідомлює, який сенс його існування і куди прямує наша юрба під синьо-жовтим прапором. Тільки от президент Володимир Зеленський, коли питав, теж відповіді не знав. Бо ідентифікація, де в основі лежить "Олів’є" з радянським душком і "какаяразніца" — це не про національний успіх, а про нове поневолення, де українці витратний матеріал для нових соціальних експериментів, які закінчуються завжди однаково — братніми могилами під бузком.
Далі тут
Немає коментарів:
Дописати коментар