Українці ще й сьогодні, за десятиліття незалежності, до кінця не усвідомили свою цивілізаційну приналежність. Йдеться, власне, про усвідомлення своєї історії, про критерії побудови історичної пам’яті. «Хто ми? Звідки ми? Чиї ми діти?». Для значної частини українців ці питання так і залишилися поки що без відповіді. Декілька прикладів, як самі росіяни та іноземці вирізняли природну відмінність українців серед інших народів Російської імперії.
Відомий у Російській імперії суддя Петро Сумароков, вперше ступивши у 1803 році на українську землю, занотував у своєму щоденнику: «Невже тут межа імперії? Чи не до іншої в’їжджаю держави? Бо ж тут цілком інші обличчя, інша мова, інший одяг, інші звичаї, інший соціальний устрій, інше ціле життя». Едвард Даніель, англієць, професор мінералогії Кембрідзького університету, писав у своїй книжці «Подорож до Росії...» (Лондон, 1812): «Ми всюди зустрічали українців, які різняться за всіма ознаками від інших мешканців Росії. Це дуже шляхетна раса. Вони виглядають кріпші та кращі від московинів і перевищують їх у всьому, де лише може один клас людей перевищити другий. Вони чистіші, запопадливіші, чесніші, благородніші, ввічливіші, відважніші, гостинніші, побожніші та менше забобонні...». Погляньте уважно на картини українського за походженням (народився і виріс у місті Чугуєві на Слобожанщині), але російського за громадянством знаменитого художника Іллі Рєпіна «Козаки пишуть листа 6 турецькому султанові» і «Бурлаки на Волзі». І на картинах впадає в очі ця природна відмінність. Ненависниця України й всього українського імператриця Катерина ІІ вимагала: «...Щоб зберегти імперію, нам не досить знищити лише самоуправління України. Треба знищити все, що відрізняє українців від московинів: українську культуру, українські національні традиції та звичаї, а насамперед й найголовніше – українську мову».Із книги Білоус В.І. Б 61"Маловідомі сторінки історії України, її церкви і мови"
Немає коментарів:
Дописати коментар