ЗСУ зруйнували міф про непереможність рашистської воєнної армади, в що досі не можуть повірити ні самі потовчені московити, ні західні експерти

Тарас Чорновіл  

 Минулої доби вперше відбулися дві знаменні події. Перша очікувана, але від того не менш знакова. Британським ПЗРК Starstreak вперше в історії була в реальних бойових умовах вражена повітряна ціль. Цей комплекс саме для такої роботи й створювався. Але Великобританія та нечисленні інші держави (здається, лише одна), в яких він стоїть на озброєнні ще ніколи не мали досвіду його бойового застосування. Наші захисники, які пройшли короткий курс навчання й уже прибули з ПЗРК на фронт, прямо з коліс збили за його допомогою гвинтокрил ворога. Про це сьогодні пишуть усі британські газети. Очікуємо другого спалаху уваги, коли за допомогою Starstreak вдасться нагадати рашистському винищувачу чи бомбувальнику, що він важчий за повітря. А про другу історію не можу сказати аж з такою впевненістю, але, здається, також уперше в світовій історії за допомогою переносного протитанкового ракетного комплексу було знищено повітряні цілі. На Харківщині 2 ворожих гвинтокрили були успішно утилізовані нашими "Корсарами". Мабуть хлопцям забули сказати, що ним повітряні цілі не збивають. От вони попробували й збили. Але це ще не всі першовідкриття наших військових у визвольній війні проти московсько-фашистських окупантів. Вони зуміли зробити ще й інші неможливі речі. Наш солдат із переносного комплексу "Ігла" ще радянського виробництва, який призначений для ліквідації літаків, зумів збити ракету Точка-У. А інший американським Стінгером завалив узагалі крилату ракету. І раптом в Україні озброєння ППО перетворилося на ПРО. Так само я не чув, щоб крилату ракету комусь колись вдавалося збити з літака винищувача. У бою під Києвом, коли наші аси утилізували два рашистські смертовози, на закуску наш льотчик збив ще й ракету, яка несла смерть у житлові квартали столиці. Це лише маленький перелік того, що ЗСУ зробили вперше. А головне, вони зруйнували міф про непереможність рашистської воєнної армади, в що досі не можуть повірити ні самі потовчені московити, ні західні експерти. А пишу я все це не для того, щоб накидати тут якихось фактів, а щоб ми пам'ятали: не язиками на переговорах чи в ватних телеефірах так званого офіційного пулу здобувається перемога. Ми маємо пам'ятати, хто її нам наближає, а то тут уже з якихось арєстовічєй, подляків та іншої тилової, бункерної шушари починають героїв ліпити...

ФС