В Авдіївці на 1 лютого з 32,5 тис довоєнних лишалось 966 мешканців (на 1.12.23 було 1336). Це сприймалось абсурдом: нащо сидіти без їжі, ліків, без електрики в руїнах, щодня прасованих всією можливою зброєю, коли ворог - за пару сотень метрів?! Як виявилось, мінімум один знав, чого сидів: чекав "асвабадітєлєй" (і це не актор, явно місцевий).
--
"Чувствую радость, свободу, мы дома, спасибо всем, спасибо России, всем всё спасибо, наконец-то! Свобода! Мы дома - самое главное!".
--
Так, навідники, коригувальники, збирачі військово значущої інформації - це теж частина нашої реальності сьогодні. Цілком реальні люди, котрі свідомо зробили вибір на користь вбивць і катів. І часто навіть не за гроші (чи за смішну пару тисяч гривень).
==
UPD від "Оперативний ЗСУ": авдіївського ждуна звати Льоха Магніцький. Не так давно, 8 січня, він ще терся в черзі за гуманітарною допомогою від українських волонтерів.
Немає коментарів:
Дописати коментар