Подивіться
на це фото. Площа співає гімн. І стоять два президенти України. Перший і
другий. Не співають. Навіть не роблять вигляд, що підтримують народ. Похмурі,
наче в них щойно відібрали останній шмат ковбаси по 2-20.
А поряд з
ними - Дмитро Павличко. У вишиванці. Подивіться на нього. Великий українець.
Він їздить країною і розповідає як треба її любити. Яка нафіг любов?!!!
Правильно його називають "гімнописцем". Пошукайте його радянські вірші про "звірів-бандерівців". Почитайте що він писав. Добровільно. Його ніхто не змушував. Просто вислужувався.
Правильно його називають "гімнописцем". Пошукайте його радянські вірші про "звірів-бандерівців". Почитайте що він писав. Добровільно. Його ніхто не змушував. Просто вислужувався.
Тепер - не
повірите - воно розповідає, що, виявляється воював в УПА і усе життя тайно
любив Бандеру і Шухевича. І шоркається по святах, будь-якими способами
прориваючись у почесні гості, поближче до сильних світу, як колись проривався
до компанії Щербицького, Кравчука, Єльченка...
Дмитро
Іванович у 2010 році устиг поагітувати за Ющенка, а потім за Тимошенко.
Розповідав який Ющенко негарний, а Тимошенко - цяця. Протягом місяця змінив
орієнтацію. Юля Володимирівна більше платила...
Банальний
"совок". Банальна соціально-політична мімікрія. І його місце поряд з
двома "колишніми" - другим секретарем ЦК КПУ та парторгом
"Южмашу", яким від гімну, що співає народ, кисло - говорить сам за
себе.
Оці троє - сивол "совка", символ усього, що 25 років гальмувало країну. І вони ще живі й здорові. Вони стоять, слухають чужий їм гімн і думають: коли вже це усе скінчится, аби можна було на фуршет іти...
Оці троє - сивол "совка", символ усього, що 25 років гальмувало країну. І вони ще живі й здорові. Вони стоять, слухають чужий їм гімн і думають: коли вже це усе скінчится, аби можна було на фуршет іти...
А ви питаєте
чому я не люблю типів, що заносили вишиванки до дір...
Немає коментарів:
Дописати коментар