Останній бій підпілля України із радянськиим військами відбувся у Підгаєцькому районі Тернопільської області 14 квітня 1960 року - в лісі біля хутора Лози, розташованого між селами Шумляни та Божиковим. В результаті бою із опергрупою Тернопільського управління КДБ із доданим до неї 12-тим Римнікським ордена Богдана Хмельницького загоном Внутрішньої охорони МВС СРСР (раніше, до речі, ця частина охороняла тили Особливого корпусу, який придушував Угорське повстання 1956 року) була оточена і розгромлена остання група українських повстанців. За наслідками того бою двох чоловіків, учасників групи, було поранено і вони дострілился, а третій учасник - жінка - останнім набоєм учинила невдалу спробу самогубства. Як вдалося документально переконатися автору, більшу частину свого часу в підпіллі в 1950-х роках ця повстанська група провела на хуторі Кубань села Цюцьків в Рогатинському районі Станіславської (нині Івано-Франківська - ІП) області. Про це я неодноразово чув раніше від старожилів села.
Чекісти
управління КДБ Івано-Франківської області з мешканцями села Верхня
Липиця Рогатинського району (центр сільської ради, до якого належав і
Цюцьків) після віднайдення бункера групи "Петра". 1960 р. Фото з архіву
Центру досліджень визвольного руху
Група
повстанців, про яку ми ведемо мову, діяла з літа 1952 року - спочатку у
складі Пальчак Марії Іванівни, псевдо "Стефа" (22.07.1922 - 03.01.1998)
та члена Подільського окружного проводу ОУН Пасічного Петра, з 1948 р.
вінчаного чоловіка Марії, псевда "Чорний", "Петро" (1925 р.н., с.
Середнє Войнилівського району Івано-Франківської області -
14.04.1960р.), а з 1955 року до цієї групи приєднався Цетнарський Олег з
с. Боків Підгаєцького району (1938 - 14.04.1960р.).ПРОДОЛЖЕНИЕ |
Кожна людина має право на висловлювання власної думки, ніхто не має права засудити її за ті, чи інші думки, навіть якщо вона каже щось не вірно.