Дуже
багато припущень про долю Путіна. Нема країни, журналісти і аналітики
якої не досліджують можливість перевороту в Кремлі. Ось і під час
останньої прес-конференції Путіна кореспондент Reuters запитав хазяїна
Кремля про палацовий переворот.Колишній майор КДБ сказав, що палаців в Росії нема, тому й не може бути і переворотів, а Кремль представляє собою міцну фортецю. Натомість щодо запитання чи вірить президент Росії власному оточенню, Путін так і не відповів. Чому?
Ще один аспект: в НАТО припустили, що не виключають можливості державного перевороту в Росії вже в 2015 році. На підставі чого?
Питань набагато більше, аніж відповідей. Тим не менше, деякі дослідження і відповідна аналітика дають можливість намалювати якщо не картину путінського режиму, то його ескіз.
Отже, Путін побудував систему на прикладі добре організованої мафії. Коли хресний батько не втручається в справи окремих кланів, а лише регулює їхню діяльність, пам’ятаючи про власні інтереси і безпеку. Путіну доводиться регулювати найменше чотири клани. З тим, щоб жодний з них не отримав переваги, хресний батько час від часу приймає сторону конкурента. Таким чином вдається зберегти рівновагу і забезпечити власну безпеку і контроль над ситуацією. Ця система балансування плідно діяла до вторгнення в Україну. Що відбувається зараз?
Клани незадоволені Путіним. Крило війни, яке в оточенні Путіна представляють не тільки міністр оборони Сєргєй Шойгу, але й представники воєнно-промислового комплексу – Дмітрій Рогозін, Сєргєй Чємєзов, Сєргєй Іванов, а також ідеолог проекту «Русский мир» Алєксандр Дугін. Крім цих, найвпливовіших, яструбів, є інші. Другим за впливом на ситуацію є клан Ігоря Сєчіна. Він контролює «Роснефть» і всі спецслужби Росії. У випадку питання чи почати повномасштабну війну проти України і всього Заходу, він візьме сторону яструбів. Третім за потужністю кланом є так звані любі друзі Путіна, а саме – брати Ротенберги, брати Ковальчуки і Сергій Тимченко. І ще один, не менш потужний – клан Дмітрія Мєдвєдєва і Алєксєя Міллера, під контролем яких опинився «Газпром» і все, що з ним пов’язане.
Авантюра з Кримом, агресія на Сході України і гібридна війна проти Заходу є ілюстрацією розкладу сил в Росії. І свідком того, що досі перемагали яструби. Тим не менше висловлення політичних фігур в останні дні, а головне – реакція на ситуацію в фінансово-економічній сфері Росії, дозволяють зробити припущення, що хресний батько Путін почав відходити від лінії яструбів. Таємничі переговори, що відбуваються з Вашингтоном, тримання за так званні Мінські переговори, які скоріш за все є своєрідним знаком до компромісу, аніж переговорами в тому розумінні яке взагалі притаманні процесам перемовин, свідчать про те, що Путін схиляється на бік якщо не остаточного завершення авантюри в Україні, то найкращого шляху для виходи з ситуації.
Безумовно, той факт, що у Мінську не ведуться жодні хоч в чомусь цінні перемовини, є очевидним для багатьох, починаючи з президента України Петра Порошенка. Але Мінськ є шансом для Путіна якось зберегти обличчя перед власним народом і майже гідно вийти з кута, в якій його загнали власна дурість і солідарні дії країн Заходу. Путін не очікував такої солідарності західного світу відносно України. Лише зараз він зрозумів, що Україна не Грузія. Другою помилкою Путіна була недооцінка духу українського народу і спроможність нової влади і всього суспільства захищати свою землю. Дурощі Путіна – зовсім не значить, що він дурник. Але це свідчить, що він не є ані генієм ані стратегом.
Створена ним мафія невдоволена тим, що він так швидко почав дрейф в сторону компромісу. В
Кремлі, кажуть джерела в НАТО, зріє переворот. Настрій яструбів
зіпсований. Навпаки, відчули підтримку вожака більш помірковані клани,
які зав’язані на бізнесі з Заходом – клани Мєдвєдєва-Міллера і «любі
друзі» самого батька мафії. І тут час пробив для втручання в справи
тіньового кардинала – Євгєнія Прімакова. Саме він є ініціатором і
провідником таємничих перемовин з американцями, саме він може виступити
третейським суддею і не допустити розгортання війни між кланами.
Прімаков не бігає з прапорцем миру. Але він є досвідченим дипломатом і
досконало володіє мистецтвом інтриг і омани. З інформації джерел, близьких до дипломатичних кіл, можна зробити висновок, що план цього кремлівського інтригана пов’язаний з гідним відступом Путіна за умови надання йому гарантій безпеки, повернення в коло лідерів світу, визнання його лідером Євразійського союзу. Нагадаю, що ще місяць тому Прімаков наполягав на неповернення Криму в обмін на мир в Україні, а врегулювання стосунків між Росією і Україною на рівні економіки і торгівлі пропонував обміняти на відмову від вступу України в ЄС, або хоча б в НАТО. Теоретично Прімаков може частково досягти своєї мети, якщо Україна буде залишатися суб’єктом на міжнародній арені. Тоді Росія вирішить за неї деякі питання на свій розум і на свою користь. Чи згодна з цим статусом сама Україна? Судячи з поведінки Порошенка – ні. Україна вирвалася з лап російського ведмедя і точку неповернення пройдено.
Це розуміють в Кремлі. Але змиритися з цим не можуть. Радикали від крила війни змушують Путіна на більш жорстку відповідь на намагання України приєднатися до західних альянсів. Більш помірковані сили вимагають від Путіна позбавити Україну права голосу або зробити його незначним під час будь-яких перемовин Києва з Заходом. Обидва табори незадоволені Путіним. Він бавиться, перескакує від одного клану до другого, ліпить дурника, грає вар’ята, корчить з себе юродивого. Йому вдалося залякати російське суспільство і зміцнити «ватний» прошарок до такого рівня, що його режиму не загрожує Майдан. Протестів на кшталт української революції гідності в Росії не буде. І це треба визнати і не будувати ілюзій.
Утім, Путін боїться. Свого власного оточення, яке сам і вибудовував 15 років. Так, в Москві ситуація революційна. Але все, що може відбутися, це заміна одного хресного батька на іншого.
Час Путіна закінчився – час Путіна починається. Бо Путін – це не людина, це система. А вона безжалісна. І якщо треба буде зжерти її засновника, вона це зробить. Або знищить саму себе.
Путін боїться монстра, якого він зростив. Але вже нічого з цим не в змозі зробити. Система перейшла в автоматичний режим.