вівторок, жовтня 04, 2016

Писати можно все,крім правди.Її ніхто не пише...

Зараз стало модним мати власний сайт, бложик у твіттері чи бодай у якійсь соціальній мережі. Блоги вже є у наших політиків – аби бути ближчими до народу, у дизайнерів ,у понурих розчарованих у житті персон – аби їх жаліли, у письменників та музикантів – аби ділитися уривками творчості із фанами, у терористів – щоб доносити до світу свою точку зору (вибухи у метро вже моветон). У блоги і бложики люди пишуть свої думки і копіпастять чужі, часто пропускаючи їх через призму власного світосприйняття, а деколи – майже через кишково-шлунковий тракт, перетворюючи хороші ідеї на лайно. У блогах люди типу розкривають себе, бо розкривати себе на вулиці якось не виходить – треба не виділятися із соціуму. Людина не може бути сама. Людині не може бути пофіг на думку інших. Вірніше може, та це вже діагноз.
А раз ми живемо у суспільстві, то і всі ці особисті блоги є особистими не більше, аніж слово на три букви, намалякане на вашому паркані – писав може і Вася Пупкін, та прочитати може кожен. Ви можете скільки завгодно протестувати проти суспільства, але всі ці протести спрямовані лише на те, щоб це суспільство вас помітило. Засудило, піддало анафемі, затоптало – але не переступило і пішло собі своєю дорогою. Навіть у своєму щоденнику ми не можемо писати правду. Одна людина формулює якусь точку зору, неприйнятну для соціуму, а інша намагається відбрехатися і показати, що це не світ такий поганий, а просто опонент – моральний виродок.Звичайно, я можу писати у своєму блозі всілякі високі речі про патріотизм, самопожертву, позитивне мислення і т.д. Можу з розумним виглядом вчити інших жити, а вони, в свою чергу, можуть або кивати гривою на знак згоди, або ж тицьнути червоного хрестика у кутку вікна і валити лісом. Тільки що як я зовсім не патріот, егоіст і мислення у мене якесь негативне? Не біда! Завжди можна протиставити себе соціуму і звинуватити владу, жорстоку реальність, космічних прибульців. Все зрозуміють, приймуть, пробачать.
Все, крім правди. Бо її ніхто не писатиме.
Вячеслав Мазуренко

Немає коментарів: