Радянської влади немає вже двадцять п’ять років, проте є люди, що досі живуть в СРСР. Вони згадують про дешеву ковбасу, але не про тотальний брак продуктів. Згадують свою яскраву молодість, але не говорять про відсутність свободи. Сумують за стабільністю, але мовчать про стагнацію. Тужать за ідеальною державою і думають, що все знову може бути як колись.
Соціологи склали узагальнений портрет радянської людини.Серед її визначальних ознак підозріливість до всього нового, нездатність оцінити досягнення, схильність підкорюватись і розчаровуватись, розуміння бідності як чесноти, ворожість до всього інакшого.
Чи є такі люди загрозою для суспільства – зокрема, українського?. Так,є! Але на думку директора Українського інститута національної памяті Володимира В’ятровича, головне – не допустити того, що радянськість передаватиметься у спадок новим поколінням. Тож слід не уподібнюватись до старших на знак пошани до них, а намагатись пояснити, яким насправді було життя в Союзі, оперуючи фактами.
Вячеслав Мазуренко
Немає коментарів:
Дописати коментар