55 років тому було вбито Степана Бандеру. На цю тему написано десятки книг, наукових монографій і навіть знято художні фільми. Усі вони з більшою чи меншою правдивістю передають, що сталося 15 жовтня на вулиці Крайтмаєрштрассе у Мюнхені.
Я ж з приводу цієї дати поспілкувався з онуком Степана Бандери - також Степаном. Його вдалося розшукати у Канаді, в місті Торонто.
Він охоче погодився на інтерв'ю "Експресові".
-- Пане Степане, скажіть, ваш дід знав, що на нього готують замах?
-- Так, він знав, що його рано чи пізно вб'ють. У 1956 році Бандеру знову обрали головою ОУН, і він сказав, що приймає вирок смерті. Бо розумів, що за ним будуть стежити, на нього будуть полювати... Тож потім були спроби викрадення (у тому числі мого батька), було багато різних моментів, які радянські спецслужби намагались організувати. Зрештою, в усуненні мого діда, думаю, були зацікавлені не тільки вони, а й американці. Можу судити про це, ознайомившись із розсекреченими документами ЦРУ. З них випливає, що їхні агенти також стежили за Бандерою. І навіть міркували, чи не зловити нам лідера ОУН, щоб передати Москві. Це були такі собі "шпигунські ігри"...
-- Як відомо, вашого діда вбили зі спеціального пістолета, що стріляв струменем ціанистого калію. Чому вибрали саме такий спосіб усунення Бандери?
-- Цей розчин мав спричинити серцевий напад, не залишивши жодних слідів. Проте вбивця - Сташинський - судячи з усього, дуже
нервувався, тому не дотримався усіх інструкцій. Вони ж передбачали чітку відстань, з якої треба було стріляти. (При натисненні пружина розчавлювала ампулу з ціанистим калієм та бризкала тим розчином). Убивця був трохи заблизько до мого діда, тому на костюмі залишилися сліди отрути. Таким чином вдалося визначити, яким саме то був розчин, та й пізніше Сташинський дав свідчення і розповів як про сам механізм зброї, так і про те, що було в тих ампулах.
-- Бандера одразу помер під дією отрути?
-- Ні. Якийсь час після пострілу він ще був живий. У своєму щоденнику Наталка Бандера все детально описала: як побігла сходами униз, до батька, і тримала його доти, доки він ще дихав. Тобто він помирав у неї на руках... Коли ж прибули лікарі, врятувати діда уже було неможливо.
До слова, радянська пропаганда тут же запустила кілька версій, у тому числі самогубства. Але німецька поліція майже відразу відкинула такий варіант (цей факт згадується і в документах ЦРУ)... А на суді, як ви знаєте, Сташинський заявив, що це вбивство організувала Москва.
-- Убивці дали, здається, вісім років, а потім його сліди загубилися. Нових версій, куди він зник, не з'явилося?
-- Ні. Мій батько свого часу написав в одній із канадських газет, що Сташинський перебуває у Південній Африці. Не знаю, на чому це
базувалося, але в будь-якому разі підозрюю, що Сташинського вже нема серед живих... У цій справі лишилося багато запитань!
-- Вашого діда поховали в Мюнхені. Знаю, що не так давно вандали зруйнували хрест і перекопали його могилу. Чи її вдалося відновити?
-- Так, пам'ятник уже відновили, власне, 15 жовтня там пройшла панахида. А ось тих вандалів поліція так і не знайшла. Думаю, що слід чекати ще більше таких випадків. В інтернеті росіяни вже похваляються своїми планами... Що тут скажеш -- виродки!
-- Сьогодні слово "бандерівець" знову набуло поширення. Так тепер називають не тільки "західняків", а й жителів Дніпропетровська, Запоріжжя, Одеси...
-- Певною мірою це заслуга Росії, Москви, Кремля, що наше прізвище набуло такої популярності. З одного боку, то велика честь, і я пишаюся тим фактом, бо в такий спосіб вшановується мій дід, а з іншого -- це вже трохи перетворюється на жарт...
Важливо інше -- за останній рік в Україні народилися нові герої, вони й далі народжуються. Тож, думаю, в українців з'явиться ще не одне ім'я на зразок Бандери, Петлюри чи Мазепи.
-- Чи могли б ви рік тому уявити, що Росія нападе на Україну?
-- Насправді це було питанням часу. З приходом до влади Путіна було зрозуміло, що він візьметься за реконструкцію аналога
Радянського Союзу. І намагатиметься надати цьому механізмові законне підгрунтя... Та коли ми говорили про це тут, у Канаді чи
Америці, багато хто відповідав: "А, ви -- націоналісти, ви маєте крайні погляди, ви - маргінали. Цього не буде, Росія не така, Путін не такий". Але найгірші прогнози справдилися...
Тепер питання - чи проблема лише в Путіні? Бо виникає враження, що Путін може завтра зникнути, а на його місце прийде інша людина. Не менш жорстока і не менш вольова, яка й далі проводитиме його політику. Адже у Москві вибудувана ціла система, і вже не йдеться про світогляд лише однієї людини.
-- Пане Степане, що б ви сказали бійцям, які нині перебувають у зоні АТО?
-- Я побажав би міцного здоров'я і сказав би, що увесь світ на вас дивиться. Маю надію, що ви переможете, що ви того ворога знищите до кінця! Знаєте, ми, в діаспорі, робимо те, що можемо, задля підтримки і забезпечення якихось матеріальних речей, але врешті це нічого не вартує. У порівнянні з тим, що ті хлопці й дівчата роблять на передовій. Вони сьогодні - наше все, надія - тільки на них!
Не знаю, чи, зустрівши людину, яка повернулась з АТО, я зміг би подивитись їй в очі. Бо, крім поваги, відчуваю певну провину. Що я сам не там, не на передовій, не поруч. То важке відчуття. Ми тут, у Канаді, Америці, сидимо у своїх теплих хатах, на диванах і щось коментуємо в інтернеті. А там люди щодня здійснюють акти героїзму, якими нація може пишатись... Знаєте, якби сьогодні Степан Бандера був живий, то він перебував би у зоні АТО!
Публікація 2014 року. Богдан БОНДАРЕНКО, газета "Експрес
Публікація 2014 року. Богдан БОНДАРЕНКО, газета "Експрес
Немає коментарів:
Дописати коментар