Чи є заходи повернення державного майна народові? Чи воєнний стан, хоч не проголошений, але все ж таки дійсний, вказує на позитивний і недалекий кінець бодай на сході з поверненням української території і встановлення довоєнних границь? На всі ці питання, мабуть, можна відповісти. на жаль — ні! Кожна з цих тем потребує конкретного дослідження та аналізу. Одначе, тема війни з Москвою гібридно-військової, економічної, інформаційної та іншої, мабуть, заслуговує на першочергову увагу. Правда з цим пов'язані певні, а то і дуже серйозні обмеження з огляду на Мінські угоди, тобто навіть коли обидві сторони дотримувалися б угод, ледве чи був би поступ у влаштуванні тривалого миру. До речі, навіть зі сторони України, тобто самої делегації, яка приймає доручення і вказівки здається з Банкової, можна мати підозріння, на кого деякі задіяні особи працюють. Одначе, це вповні прерогатива Президента. За недоліки, брак досвіду, а далеко гірше інфільтрацію мусить відповідати сам Президент. Мені здається, що навколо президента багато поганих людей. Все ж таки Президент дуже свідомий публічного ока та часто робить запевнювання, якщо не конкретні проголошення, наприклад, що у 2016 році в українській армії служили 250 тисяч військових, сьогодні - це одна з найбільших армій у Європі; на нацбезпеку та оборону в бюджеті 2017 р. передбачено 130 млрд гривень, або 5% від ВВП, це більше, ніж у поточному році на 13,8%; бюджет Міноборони в 2017 році може зрости на 15% - до 64,4 млрд. гривень, з них приблизно 6,5 млрд. передбачено на зброю і техніку, на забезпечення діяльності ЗСУ та підготовку військ – 52 млрд, на лікування і реабілітацію військових – 1,92 млрд, а розвідка МОУ може розраховувати на 1,403 млрд (на 300 млн більше, ніж у 2016-му. Правда, це все залежить від того, наскільки Україна буде спроможною виконати бюджет по стороні доходів. В додатку, Президент указом від 22 березня 2017 року ввів у дію рішення про державну програму розвитку Збройних сил України до 2020 року. Обіцяно також, що ЗСУ перейдуть зовсім на контрактну основу. Всі ці заяви та проголошення дають підставу думати, що ЗСУ будуть у майбутньому далеко більш спроможними перемогти на Донбасі, або принаймі переконати ворога, що війна коштуватиме йому дуже дорого не тільки у економічній площині, але у людських жертвах. Одначе є другий аспект гібридної війни: “Десятки газових родовищ в Україні, в тому числі найбільше з них — Сахалінське, взяли курс на російського мільярдера Павла Фукса. Останні два роки росіянин скуповував активи у соратників Віктора Януковича — Едуарда Ставицького та Юрія Бойка.” Такий заголовок на “Економічній Правді” від 22 лютого ц.р. А до того часу також: Рішенням Антимонопольного Комітету України від 08.09.2016 надано дозвіл компанії «ABH HOLDINGS S.A.» (м. Люксембург), яким опосередковано володіє російський “Альфа-Банк”, на придбання акцій ПАТ«УКРСОЦБАНК» (м. Київ), що забезпечує перевищення 50% голосів у вищому органі управління товариства. Концентрація позитивно позначиться на конкуренції на ринку банківських послуг, оскільки її учасники можуть скласти конкуренцію найбільш потужних гравців. Це було офіційне проголошення АМКУ. В додатку можна подати, що головними акціонерами компанії покупця є три громадяни Росії та два Ізраїлю. Тільки два приклади невдалої економічної та юридичної політики України. Хтось міг би подумати, що соратники Віктора Януковича, а зокрема такі відомі як Бойко і Ставицький мали б знаходитися сьогодні в тюрмі або перед судом, або щонайменше бути об'єктами кримінального дослідження за політичні та економічні злочини. Також можна було сподіватися, що при війні з Росією, діяла би заборона для Росії та її громадян закуповувати чи взагалі торгувати на території України, а тим більше закуповувати у стратегічному секторі. Таким чином, два надзвичайно важливі для суверенітету України сектори: енергетика та банкова система чим раз більше переходять у руки Москви. В тому і полягає гібридна війна Росії проти України. За три роки правління Петра Порошенка таких випадків можна навести далеко більше. Росії не потрібно виграти війну на полі військового бою, адже ж Україна сьогодні чваниться чверть мільйонним військом. Росія ввесь час виграє війну на економічному і стратегічному фронті, перебираючи її основні важелі незалежності та суверенітету. А при цьому допомагають їй самі “незрячі” українці, включно з Президентом. Я перший раз поїхав в Україну у 1990 році і був зокрема вражений її природною красою. Двадцять сім років пізніше далі вражають її чудеса. Але, на жаль, не тільки природи, але і абсурди.
24 березня 2017 р. Аскольд Лозинський, доктор права, президент Світового Конгресу українців (1998-2008) Нью-Йорк
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар