– От уже вишкварок! Уяви собі: сидить воно і москальську «Поручик Голицын» наспівує! – це Хомівна про свого онука.
– І чого б то я мітингувала?
– Так воно пісню перекладає українською! Чи своїх йому мало?
– Хай перекладає, бо пісня, її автор – наші!
– Наші?
– Уяви собі, що автор пісні український шляхтич Георгій Гончаренко (псевдонім – Юрій Галич) народився 10 червня 1877 р. Його батько – Іван Юрійович Гончаренко родом із Полтавщини (біля станції Котемич був родовий хутір). Військовий, відставник, інспектор середніх навчальних закладів жив у Варшаві.
Одного разу у Харкові він інспектував інститут шляхетних дівчат і задивився на красуню Надію Добровольську. Дівчина була родом із м. Вовчанська, її батько – поляк, завідувач поштою. Мати – українка. Надія малювала, вишивала. Перед випускним інспектор знову приїхав до Харкова, посватався до інститутки, отримав згоду та повіз її до Варшави. Знайшлося їм троє дітей: старшенька дочка померла малою, Юрій (Георгій) і молодший Іван продовжили рід. І хто тут росіянин?
Детальніше тут
– І чого б то я мітингувала?
– Так воно пісню перекладає українською! Чи своїх йому мало?
– Хай перекладає, бо пісня, її автор – наші!
– Наші?
– Уяви собі, що автор пісні український шляхтич Георгій Гончаренко (псевдонім – Юрій Галич) народився 10 червня 1877 р. Його батько – Іван Юрійович Гончаренко родом із Полтавщини (біля станції Котемич був родовий хутір). Військовий, відставник, інспектор середніх навчальних закладів жив у Варшаві.
Одного разу у Харкові він інспектував інститут шляхетних дівчат і задивився на красуню Надію Добровольську. Дівчина була родом із м. Вовчанська, її батько – поляк, завідувач поштою. Мати – українка. Надія малювала, вишивала. Перед випускним інспектор знову приїхав до Харкова, посватався до інститутки, отримав згоду та повіз її до Варшави. Знайшлося їм троє дітей: старшенька дочка померла малою, Юрій (Георгій) і молодший Іван продовжили рід. І хто тут росіянин?
Детальніше тут
Немає коментарів:
Дописати коментар