Є, знаєте, такий старий анекдот. Зустрічаються два приятелі. Один, сумний та невеселий, розповідає своєму друзяці страшну таємницю: він, вже дорослий дядько, кожної ночі укакується як немовля. Приятель радить звернутися до психолога. А через деякий час, знову зустрівши друга, какун радісно розповідає: психолог допоміг, тепер усе в порядку! "Що, невже більше не укакуєшся?"- "Та ні, обсираюся ще більше, але тепер я цим пишаюсь!".
Я це до чого? Та ось прочитав дещо сьогодні в інтернеті. Є, знаєте, такий ресурс "Страна.ЮА". Хоч і "ЮА", та пише він для "Страни" та в її інтересах. Тобто, такий собі ресурс для "білої" чи то "сірої" пропаганди. Це, звісно, на мій погляд, можливо я й помиляюсь. Так от, сьогодні я прочитав невеличкого поста, де автор з погано прихованим здивуванням розповів про рекламні плакати, в яких російська мова порівнювалася з інфекційною хворобою. Прочитав, подумав, згадав про інтерв'ю з матір'ю "іхтамнєта" Агєєва, ще дещо... і прийшов до висновку: а таки ж хвороба! Причому, носій цієї хвороби нею пишається та нав'язує усім, хто його оточує.
Зразу дещо поясню: я думаю російською. Поки що. Я закінчив російську школу, в якій українську ми вчили з другого класу, а не з першого, як російську. А діти офіцерів (та й не тільки), яких в нашому місті було чимало, від вивчення української мови та літератури взагалі звільнялись. Мій старший брат з другого класу вивчав англійську та українську. Так він англійську мову звав англійською, а українську- іноземною.
В школі я був правовірним ленінцем. Піонером, членом міського піонерського штабу. Одним з перших комсомольців класу. Але мене вже тоді гриз черв'ячок сумнівів: чому на державні свята, в піснях, згадується Росія, а не СРСР? Чому нашу країну іноземці звуть Росією? Це ж не вірно! А потім до мене дійшло: усе вірно. Наш СРСР- це Російська імперія 2.0.
А потім з'явилася РФ, яку спритно почали перетворювати на імперію 3.0.
"Мижебратья!"- чуємо ми з-за парєбріка. "Миадіннарод!". Це нам так прозоро натякають, що треба нам швиденько перефарбовуватись, як Москва скаже. У них нібито федерація- і у нас повинна бути федерація. А раз адіннарод, то треба бігцем переходити на "абщедоступний язик", а "на мовє" можна поспівати пісеньок в Дворце С'єздов на державні свята. Хоча з "аднімнародом" цікаво виходить.
Так, згоден: чимало українців: хто за довгим рублем, хто за відносною безпекою, а хто й щиро віривши в імперію, виїздили до Московії, яку потім назвали Росією. Осідали там. Але що: так уся величезна країна стала населеною "братами та сестрами"? З ким? З русскімі? Коли я чую: "Я русскій", то завжди хочу спитати: русскій хто? Мєря, Вєсь, Мурома, Ерзя, мордвин? Хто? Чудь бєлоглазая? Ні, я розумію: "русскій"- не етнічна ознака, а ментальна. Імперська. Так що запитання "Русскій- хто?"- це з розряду приколів. А от "русская" ментальність, прояви "русского міра"- це вже не прикол, це вже й страшно. Бо кожний московит вважає себе таким, що має право на осуд того, хто нібито бувши братом, вирішив жити самостійно. Вот же ж падлєц! Бєз Расєї-матушкі!
Бо цю синтетичну квазі-націю тримає в купі отой самий язик: не свинячий, не яловичий, а русскій. А там, де язик- там і Расєя. А туди, де Расєя, кожен правильний расєйський патрійот має право прибігти з автоматом. Вбогого ментально та морально Мотороллу на Расєї, мабуть, канонізують. Садист, фашист та вбивця Мільчаков розїжджає з лекціями. Жириновський волає на телеефірах, що українців треба розстрілювати. Та що там Жирик: Дугін, що себе вважає вченим, патякає, що Росія змушена вбивати якнайбільше українців, щоб зберегти "русскій мір". Почухавши лоба, з серйозною та суворою мордою ліца, таке ляпає язиком. За це нікого не покарають! Це ж не розпалення міжнаціональної ворожнечі. А здохший Моторолла- не найманець, а "мальчік с благодатью" на усе їдало. За тими законами, що тільки-но я згадав, можуть посадити того, хто хоч якось протестує проти російського фашизму. А можуть і будь-кого: щоб інші боялися.
"Ми вам, русофобам, прінєслі культуру! Построілі промишлєнность!"- волає рашист. В його куценьких мізках не вміщується факт, що нести культуру з Росії, скажімо, до Узбекістану, смішно. Бо в Самарканді вчені ще 500 років тому розв'язували квадратні рівняння. А що культурного приніс до Балтії комісар з наганом, який сраку лопухом витирати навчився в армії? Це літом, а скільки там тієї зими?
Почитайте інтерв'ю з матір'ю "іхтамнєта" Агєєва. Наче ж не темна: вчителька англійської. Сіє, бачте, "разумноє, доброє, вєчноє". Політикою цікавиться. Соловйова любить. Не вірила, що російські солдати на Донбасі воюють. І далі не вірить. Мабуть таке інтерв'ю давав би перший-ліпший німець влітку 45-го. "Тавишо? Я не знав! У нас за Гітлера не голосували!" А в розмові без свідків, просто переписуючись... о, тут вона себе показала. "Так і надо хахлам. Чтоб русскіх нє обіжалі". Та, власне, так вони кажуть усі: від Васі Пупкіна, до Путіних-Мєдвєдєвих.
Тому вибудовується такий собі логічний ланцюжок: живе та процвітає язик замість (за рахунок) мови- готуйтесь, чекайте: як тільки сусіди відчують себе в силі- прилетять з-за парєбріка ракети, приїдуть звідти ж "возмущьонниє простиє гражданє". Бо там де є язик- там "русскій мір": вони самі так нам кажуть, так нам погрожують. Та й не тільки нам.
Мойсей водив народ Ізраїлю пустелею 40 років. Щоб пішло покоління, яке звикло до неволі. Щоб виросли ті, хто з народження засвоїв: важка воля краща за неволю навіть у гарного та добросердого рабовласника. У нас нема стільки часу, щоб повністю вилікуватися від інфекційної хвороби: запалення "русского міра". Ми цілком свідомі того, що зовнішня загроза для самого існування нашої країни лишатиметься ще дуже довго. Так що треба нам побороти оту "узкоязичную" інфекцію: гарним прикладом, престижем нашої мови, цікавою нашою літературою та перекладами, гарною музикою, піснями, театром. Усім нашим буттям. І вже тоді стане безсилим апологет "русского міра", йому тільки й лишиться плакати: "какую страну патєрялі!"- згадуючи ядерні ракети, ковбасу за 2-20 та давно втрачену ерекцію.
Я це до чого? Та ось прочитав дещо сьогодні в інтернеті. Є, знаєте, такий ресурс "Страна.ЮА". Хоч і "ЮА", та пише він для "Страни" та в її інтересах. Тобто, такий собі ресурс для "білої" чи то "сірої" пропаганди. Це, звісно, на мій погляд, можливо я й помиляюсь. Так от, сьогодні я прочитав невеличкого поста, де автор з погано прихованим здивуванням розповів про рекламні плакати, в яких російська мова порівнювалася з інфекційною хворобою. Прочитав, подумав, згадав про інтерв'ю з матір'ю "іхтамнєта" Агєєва, ще дещо... і прийшов до висновку: а таки ж хвороба! Причому, носій цієї хвороби нею пишається та нав'язує усім, хто його оточує.
Зразу дещо поясню: я думаю російською. Поки що. Я закінчив російську школу, в якій українську ми вчили з другого класу, а не з першого, як російську. А діти офіцерів (та й не тільки), яких в нашому місті було чимало, від вивчення української мови та літератури взагалі звільнялись. Мій старший брат з другого класу вивчав англійську та українську. Так він англійську мову звав англійською, а українську- іноземною.
В школі я був правовірним ленінцем. Піонером, членом міського піонерського штабу. Одним з перших комсомольців класу. Але мене вже тоді гриз черв'ячок сумнівів: чому на державні свята, в піснях, згадується Росія, а не СРСР? Чому нашу країну іноземці звуть Росією? Це ж не вірно! А потім до мене дійшло: усе вірно. Наш СРСР- це Російська імперія 2.0.
А потім з'явилася РФ, яку спритно почали перетворювати на імперію 3.0.
"Мижебратья!"- чуємо ми з-за парєбріка. "Миадіннарод!". Це нам так прозоро натякають, що треба нам швиденько перефарбовуватись, як Москва скаже. У них нібито федерація- і у нас повинна бути федерація. А раз адіннарод, то треба бігцем переходити на "абщедоступний язик", а "на мовє" можна поспівати пісеньок в Дворце С'єздов на державні свята. Хоча з "аднімнародом" цікаво виходить.
Так, згоден: чимало українців: хто за довгим рублем, хто за відносною безпекою, а хто й щиро віривши в імперію, виїздили до Московії, яку потім назвали Росією. Осідали там. Але що: так уся величезна країна стала населеною "братами та сестрами"? З ким? З русскімі? Коли я чую: "Я русскій", то завжди хочу спитати: русскій хто? Мєря, Вєсь, Мурома, Ерзя, мордвин? Хто? Чудь бєлоглазая? Ні, я розумію: "русскій"- не етнічна ознака, а ментальна. Імперська. Так що запитання "Русскій- хто?"- це з розряду приколів. А от "русская" ментальність, прояви "русского міра"- це вже не прикол, це вже й страшно. Бо кожний московит вважає себе таким, що має право на осуд того, хто нібито бувши братом, вирішив жити самостійно. Вот же ж падлєц! Бєз Расєї-матушкі!
Бо цю синтетичну квазі-націю тримає в купі отой самий язик: не свинячий, не яловичий, а русскій. А там, де язик- там і Расєя. А туди, де Расєя, кожен правильний расєйський патрійот має право прибігти з автоматом. Вбогого ментально та морально Мотороллу на Расєї, мабуть, канонізують. Садист, фашист та вбивця Мільчаков розїжджає з лекціями. Жириновський волає на телеефірах, що українців треба розстрілювати. Та що там Жирик: Дугін, що себе вважає вченим, патякає, що Росія змушена вбивати якнайбільше українців, щоб зберегти "русскій мір". Почухавши лоба, з серйозною та суворою мордою ліца, таке ляпає язиком. За це нікого не покарають! Це ж не розпалення міжнаціональної ворожнечі. А здохший Моторолла- не найманець, а "мальчік с благодатью" на усе їдало. За тими законами, що тільки-но я згадав, можуть посадити того, хто хоч якось протестує проти російського фашизму. А можуть і будь-кого: щоб інші боялися.
"Ми вам, русофобам, прінєслі культуру! Построілі промишлєнность!"- волає рашист. В його куценьких мізках не вміщується факт, що нести культуру з Росії, скажімо, до Узбекістану, смішно. Бо в Самарканді вчені ще 500 років тому розв'язували квадратні рівняння. А що культурного приніс до Балтії комісар з наганом, який сраку лопухом витирати навчився в армії? Це літом, а скільки там тієї зими?
Почитайте інтерв'ю з матір'ю "іхтамнєта" Агєєва. Наче ж не темна: вчителька англійської. Сіє, бачте, "разумноє, доброє, вєчноє". Політикою цікавиться. Соловйова любить. Не вірила, що російські солдати на Донбасі воюють. І далі не вірить. Мабуть таке інтерв'ю давав би перший-ліпший німець влітку 45-го. "Тавишо? Я не знав! У нас за Гітлера не голосували!" А в розмові без свідків, просто переписуючись... о, тут вона себе показала. "Так і надо хахлам. Чтоб русскіх нє обіжалі". Та, власне, так вони кажуть усі: від Васі Пупкіна, до Путіних-Мєдвєдєвих.
Тому вибудовується такий собі логічний ланцюжок: живе та процвітає язик замість (за рахунок) мови- готуйтесь, чекайте: як тільки сусіди відчують себе в силі- прилетять з-за парєбріка ракети, приїдуть звідти ж "возмущьонниє простиє гражданє". Бо там де є язик- там "русскій мір": вони самі так нам кажуть, так нам погрожують. Та й не тільки нам.
Мойсей водив народ Ізраїлю пустелею 40 років. Щоб пішло покоління, яке звикло до неволі. Щоб виросли ті, хто з народження засвоїв: важка воля краща за неволю навіть у гарного та добросердого рабовласника. У нас нема стільки часу, щоб повністю вилікуватися від інфекційної хвороби: запалення "русского міра". Ми цілком свідомі того, що зовнішня загроза для самого існування нашої країни лишатиметься ще дуже довго. Так що треба нам побороти оту "узкоязичную" інфекцію: гарним прикладом, престижем нашої мови, цікавою нашою літературою та перекладами, гарною музикою, піснями, театром. Усім нашим буттям. І вже тоді стане безсилим апологет "русского міра", йому тільки й лишиться плакати: "какую страну патєрялі!"- згадуючи ядерні ракети, ковбасу за 2-20 та давно втрачену ерекцію.
Немає коментарів:
Дописати коментар