Та ні, парад - це завжди до мурашок. Патріотично і потужно. Вони такі молоді, красиві і стрункі марширують по головному проспекту країни, очі горять, рівняння по шнурочку, честь віддають і, вітаючи, салютують. Символам держави, лідерам країни і народу, якому присягали. Молодість і завзяття добірних частин і підрозділів перетворюються в мізках простого обивателя в силу і міць всієї армії. А ті ,що стоять на трибуні - президент, НГШ і вся їхня свита, перетворюються в батьків нації, які, всупереч важким часам, відірвавши від себе останнє, створили ледь не найпотужнішу армію в Європі. В результаті, піддані у вишиванках махають прапорцями, а батьки нації задоволені тим, що в черговий раз змогли обдурити абсолютну більшість ще не відбувшоїся української нації.
Продовження
Немає коментарів:
Дописати коментар