"Дев’ятеро розміщались у бункері, призначеному для чотирьох. Вилазки робили кожної ночі. Переважали крупи, пекли паляниці. Мали також небагато картоплі, м’яса, трохи сушених грибів, пару кілограмів цукру. Спали в дві зміни".
Що читаємо? Книгу одного з керівників збройного підпілля Василя Галаси "Наше життя і боротьба" (Львів, Центр досліджень аизвольного руху, видавництво "Мс", 2005). Автор, полковник УПА "Орлан", один із небагатьох кавалерів Золотого хреста заслуги – найвищої відзнаки організованого націоналістичного підпілля, прожив надзвичайно бурхливе й наповнене подіями життя і помер 2002-го року в Києві.
Що цікавого? Націоналістом Галаса став ще у шкільні роки. "Формально мовою навчання була українська, але вчителька — полька, та ще й шовіністка – викладала предмети переважно польською. Запорожців називала бунтівниками, різунами. Проте для нас, учнів, козаки були лицарями, українцями, а вчителька — "ненашою", ворогом".
Детальніше далі
Немає коментарів:
Дописати коментар