Для українців, як для будь-якої іншої нації, мова — це дім життєдайного буття, духовний, світоглядний, націєтворчий корінь. Цілеспрямовано нав'язувана теза, мовляв, "какая разница, на каком языке говорить, — был бы человек хороший", в умовах України цинічно фальшива і є формою нинішнього повзучого, так званого м'якого російщення, яке підступно висмоктує з українців національну сутність, культивує російську імперську свідомість, підступно вкорінює думку про нефункціональність української мови. Ігнорування комунікативної функції мови неминуче спричиняє знищення не менш важливих інших її функцій: ідентифікаційної, експресивної, гносеологічної, мислетворчої, естетичної, культуроносної, номінативної тощо.
Тобто всебічне функціонування української мови в усіх державних і суспільних інституціях є питанням життя або смерті української нації, національної держави, української України. Кордони "русского мира" проходять у нас через сесійну залу ВР, коридорами, кабінетами різних владних інституцій, телевізійних і радіоорганізацій. Звідси розповзається по всій Україні нігілістичне, зневажливе ставлення до української мови, що підживлює українофобів, паралізує зросійщених українців, які перебувають на психологічному роздоріжжі: вириватися з чужого "русского мира", формувати внутрішню потребу спілкуватися українською мовою, створювати українськомовне інтелектуально-життєве середовище чи за інерцією залишатися російськомовними і вести своїх дітей, онуків, правнуків чужим шляхом, збільшуючи таким чином кількість російського населення, а отже, ослаблюючи українську національну потугу. Тому не заколисуймось, не заспокоюймось, дивімось історичній життєвій правді у вічі, опановуймо її, всебічно аналізуймо, щоби збагнути і правильно оцінити глибинні морально-психологічні процеси нищення українства і перетворення українців на іншомовних ізгоїв, а одвічно українську землю на територію для збагачення.
Взято-тут
Вячеслав Мазуренко
Немає коментарів:
Дописати коментар