— Большевики обіцяли нам рай соціалістичний. Пройшло мало не п'ять років і замість раю вони гірше пекла завели.
У тюрмах повно невинних людей. «Чрезвичайка» тепер перехрещена в ГПУ та «вони», що хочуть те й роблять. Арештовують усіх і правих, і винуватих. Розстрілюють і по суду, і без суду. Мучать людей страшними муками. Шпіони, донощики всюди нишпорять, скрізь підслуховують і доносять. Різні пройдисвіти, провокатори з того ж таки «ГПУ» підбивають легковірних людей на щиру розмову, під час якої починають лаяти большевиків, а потім по їхнім доносам людей забирають, кудись вивозять, часто туди, звідки вороття немае. Через те один другому не вірить, сусід сусіда боїться і здається, що стіни вже чують, що хто каже.
Десятки тисяч людей вивезли большевики на Сибір, то на північ (Мурман, Со ловецький манастир), а то ще й на Волгу висилають. Так колись російські царі та імператори робили після того, як Україну обманом під московське царство підбили. Вони теж наших козаків на північ — на «канальські роботи» посилали, де ті бідолахи й гинули від ходолу та хвороби. Точнісенько так і большевицькі правителі роблять: теж засилають наших лодей на далеку та холодну північ, щоб ті там гинули, як козаки колись погибали. Тут ніщо не змінилося: Москва все одно, чи вона царська чи большевицька, однакових засобів уживає, щоб вилюднити та переполовинити наш край. — За царських часів дітей в школах на Україні найголовніше вчили тому, щоб вони від рідної мови відцурались та москалями поставали. А большевики вимагають від учителів, щоб ті школярів уже змалечку на комуністичну віру перевертали. Отож душу наших дітей псують наукою большевицькою, а нас самих намовляють безбожниками зробитись. Для большевиків-комуністів нема ні святощів, ні Бога, ні Христа, ні його святого, в що наші діди з прадідів вірили та без чого й жити не можна. Щоб захитати віру нашу, вони й церкви осквернюють, богохульства та блюзнірства всякого допускаються. До того доходять, що з деяких церков клюби та центри для розпусти зробили. Не дозволяють панотцям до школи ходити та дітей наших слову Божому научати, а самі силою забирають церковні будинки та для своїх партійних потреб їх зужитковують. — Вихваляються большевики, що вони справедливі права, рівні для всіх заводять, а на ділі поділили всіх людей, розроїли між собою і посіяли роздор межи ними. Одним все дають і всіма правами та привілеґіями наділяють, а у других все беруть і ні за що їх почитають. Коли ти не комуніст, не записався до їхньої партії, коли ти не «комнезам» або не «комсомолець», то ти не чоловік і нема тобі ніде ходу. А як ти в большевики пошився, то на першому місці у них, хоч би п'яниця, нероба і останній пройдисвіт був. Ти можеш менше платити податку, а то й зовсім не платити, можеш жити за кошт куркуля і коверзувати до схочу над всім селом. — Ми платимо тепер такі податки і натурою, і грішми, яких ніде, ні в якій країні не платять. Учені люди підрахували, що навіть за панщини робили люди менше, ніж ми тепер, «вольними гражданами рабоче-крестьянской республіки» ставши. А в той час, як ми спини гнемо, комісари живуть, наче в маслі купаються, бо розкошують і горя не знають. Вони одягнені і взуті, а ми обідрані та в латаному ходимо, бо немае в що ні одягтись, ні взутися, та й нізащо ні чобіт, ні одежі купити. В деяких селах одна пара подертих черевиків на десять-двадцять хат припадає, а багато людей так, що всім тілом світять. — Робітник на фабриці не має й половини того, що колись мав і кляне тепер комісарів, що за них колись горою стояв, кляне свою долю, бо з того, що він заробляє, не можна прогодувати ні себе ні свою сім'ю. А як підеш до міста великого от скажемо до Києва, Одеси, Катеринослава, Житомира чи якогось іншого, то й там люди ходять обідрані, виснажені, напівгодолні, бо часом городським жити ще тяжче приходиться, ніж нам селянам. Все, що мали, вони попродали, а заробити ніде. Добре і там живеться тільки комісарам, партійцям, їхнім жінкам та полюбовницям та всяким спекулянтам, що ділять свої заробітки нечисті з большевицькими пройдисвітами. https://coollib.com/b/335650/read#t9
Десятки тисяч людей вивезли большевики на Сибір, то на північ (Мурман, Со ловецький манастир), а то ще й на Волгу висилають. Так колись російські царі та імператори робили після того, як Україну обманом під московське царство підбили. Вони теж наших козаків на північ — на «канальські роботи» посилали, де ті бідолахи й гинули від ходолу та хвороби. Точнісенько так і большевицькі правителі роблять: теж засилають наших лодей на далеку та холодну північ, щоб ті там гинули, як козаки колись погибали. Тут ніщо не змінилося: Москва все одно, чи вона царська чи большевицька, однакових засобів уживає, щоб вилюднити та переполовинити наш край. — За царських часів дітей в школах на Україні найголовніше вчили тому, щоб вони від рідної мови відцурались та москалями поставали. А большевики вимагають від учителів, щоб ті школярів уже змалечку на комуністичну віру перевертали. Отож душу наших дітей псують наукою большевицькою, а нас самих намовляють безбожниками зробитись. Для большевиків-комуністів нема ні святощів, ні Бога, ні Христа, ні його святого, в що наші діди з прадідів вірили та без чого й жити не можна. Щоб захитати віру нашу, вони й церкви осквернюють, богохульства та блюзнірства всякого допускаються. До того доходять, що з деяких церков клюби та центри для розпусти зробили. Не дозволяють панотцям до школи ходити та дітей наших слову Божому научати, а самі силою забирають церковні будинки та для своїх партійних потреб їх зужитковують. — Вихваляються большевики, що вони справедливі права, рівні для всіх заводять, а на ділі поділили всіх людей, розроїли між собою і посіяли роздор межи ними. Одним все дають і всіма правами та привілеґіями наділяють, а у других все беруть і ні за що їх почитають. Коли ти не комуніст, не записався до їхньої партії, коли ти не «комнезам» або не «комсомолець», то ти не чоловік і нема тобі ніде ходу. А як ти в большевики пошився, то на першому місці у них, хоч би п'яниця, нероба і останній пройдисвіт був. Ти можеш менше платити податку, а то й зовсім не платити, можеш жити за кошт куркуля і коверзувати до схочу над всім селом. — Ми платимо тепер такі податки і натурою, і грішми, яких ніде, ні в якій країні не платять. Учені люди підрахували, що навіть за панщини робили люди менше, ніж ми тепер, «вольними гражданами рабоче-крестьянской республіки» ставши. А в той час, як ми спини гнемо, комісари живуть, наче в маслі купаються, бо розкошують і горя не знають. Вони одягнені і взуті, а ми обідрані та в латаному ходимо, бо немае в що ні одягтись, ні взутися, та й нізащо ні чобіт, ні одежі купити. В деяких селах одна пара подертих черевиків на десять-двадцять хат припадає, а багато людей так, що всім тілом світять. — Робітник на фабриці не має й половини того, що колись мав і кляне тепер комісарів, що за них колись горою стояв, кляне свою долю, бо з того, що він заробляє, не можна прогодувати ні себе ні свою сім'ю. А як підеш до міста великого от скажемо до Києва, Одеси, Катеринослава, Житомира чи якогось іншого, то й там люди ходять обідрані, виснажені, напівгодолні, бо часом городським жити ще тяжче приходиться, ніж нам селянам. Все, що мали, вони попродали, а заробити ніде. Добре і там живеться тільки комісарам, партійцям, їхнім жінкам та полюбовницям та всяким спекулянтам, що ділять свої заробітки нечисті з большевицькими пройдисвітами. https://coollib.com/b/335650/read#t9
Немає коментарів:
Дописати коментар