НЕСКОРЕНИЙ.

Сьогодні минає 58 років від дня загибелі легенди українського повстанського руху — Головного командира УПА Романа Шухевича.На світанку 5 березня 1950 року село Білогорща поблизу Львова (де в одному з будинків переховувався головнокомандувач українського війська Роман Шухевич) і довколишні хутори були заблоковані двома щільними кільцями енкаведистів і солдатів. Аби «не соромилися» стріляти, солдатів переконали, що ловлять небезпечного злочинця. План «взяття» Шухевича (псевдо: Тарас Чупринка, «Дзвін», «Тур», «Щука») розробляли, ясна річ, не у Львові й не у Києві. Для керівництва «акцією» організували штаб, до якого з Москви прибув сам керівник відділу спецоперацій МДБ СРСР Павло Судоплатов.Шухевича хотіли взяти живим, щоб потім у застінках катувати, публічно судити і привселюдно стратити.
Утім 43-річний генерал-хорунжий пострілом собі у скроню позбавив окупантів такої можливості. «Батько лежав на соломі у вишитій сорочці, на правій стороні обличчя було видно слід кулі, а під грудьми було три рани, на голові, поруч із кульовим отвором, — обпалене волосся. Значить, застрелився, подумав я», — згадував син головнокомандувача Юрій Шухевич, на той час уже радянський в'язень, якого привели для впізнавання тіла. На Україні пам'ять про генерала бережуть, його іменем названо вулиці, у Білогорщі в будинку, де загинув Роман Шухевич, облаштовано його музей.
Світла Память  генералу-хорунжию Шухевичу ,який віддав свое життя за Україну.
Вячеслав Мазуренко