У листі до брата Микити Григоровича Шевченка, 2 березня 1840 року поет писав з С. Петербурга:
“Брате Микито, треба би тебе полаяти, та я не сердитий. Нехай буде так як робиться, за що я хочу тебе лаяти, чому ти як тільки получив моє письмо, до мене не написав, бо я тут турбувався, трапляється, що письма з грішми пропадають — а вдруге за те, що я твого письма не отримаю — чорт зна по якому ти його скомпонував чи по нашому, чи по московському — ні се, ні те, а я ще тебе просив, щоб ти писав по своєму, щоб я хоч твоїм письмом побалакав на чужі стороні язиком людським…
Детальніше далі
Немає коментарів:
Дописати коментар