Тихий серпневий вечір 1944 року в Лабовій біля Криниці на українській Лемківщині, греко-католицький священик з їмосьцю і трьома доньками та внуком збирались вечеряти. Раптом знизу, по дорозі, що вела на плебанію, почувся тупіт ворожої стройової сотні. Українці добре знали, що це означає – на акцію йде загін польської Армії крайової. Отже, всім належало втікати до лісу. Мій дід з бабусею не могли поспіти за молодими й залишились чекати на свою долю. Вибравшись на гірку, комендант АК скомандував: «Спаліць то українскє гняздо».
Детальніше
Немає коментарів:
Дописати коментар