839 рік. Найдавніша західноєвропейська згадка про Русь і русів.

"В Україну передано копії витягів з Бертинських хронік (Les Annales Bertiniani), які зберігаються в бібліотеці м.Сент-Омер та вважаються найдавнішою згадкою про Русь-Україну. Бажаю авторам проекту з дослідження витоків і становлення української державності успіху в його реалізації", написав у Twitter посол України у Франції Олег Шамшур. Бертинські аннали (лат. Annales Bertiniani) — пам'ятка середньовіччя, написана в Франкській імперії у 830—882 роки.
Назва умовна, за містом знахідки основного рукопису в абатстві Святого Бертіна, нині це руїни в межах міста Сент-Омер (Па-де-Кале) на півночі Франції. Складені були Аннали (в тій частині, де йдеться про Русь) Пруденцієм Труаським, двірським капеланом Людовика I (814–840 рр.) за часів правління західнофранкського короля Карла Лисого (840–877 рр.). Бертинські аннали містять найдавнішу західноєвропейську згадку про Русь. В анналах повідомляється, що в 839 році до імператора Людовика I (814—840 рр.), прибуло посольство візантійського імператора Теофіла (829—842 рр.), який: «прислав також… деяких людей, які стверджували, що вони і народ їх, називаються Рос (Rhos); їх король (лат. rex) має титул хакана (лат. chacanus), і направив до нього (Теофіла), як вони стверджували, заради дружби…» Він (Теофіл) просив…, щоб милістю імператора і за його допомоги вони отримали можливість крізь його імперію безпечно повернутися на батьківщину, бо шлях, яким вони прибули до Константинополя прямує землями варварськими і у своїй надзвичайній дикості винятково лютих народів, і він не бажав, щоб вони повертались цим шляхом, аби не наражалися за нагоди на яку-небудь небезпеку. Ретельно розслідувавши цілі їхнього прибуття, імператор дізнався, що вони походять з народу шведів (Sueones), і, вважаючи їх радше розвідниками і в тій країні і в нашій, ніж послами дружби, вирішив про себе затримати їх до тих пір, доки не вдасться достеменно дізнатися, чи з'явились вони з щирими намірами, чи ні. Про це він не оминув… повідомити Теофілові, а також про те, що з любові до нього прийняв їх ласкаво і що, якщо вони виявляться гідними довіри, він відпустить їх, надав можливість безпечного повернення на батьківщину і допомогу; якщо ж ні, то з нашими послами відправить їх перед його (Теофіла) очі, аби той сам вирішив, як з ними слід вчинити.» (Ann. Bert., a. 839. P. 30-31.) *Вікіпедія