Нібито й люди, як люди — з двома руками, ногами, очима тощо, — але не давало спокою якесь підсвідоме передчуття: «…чує моє серце, навозимося ми з тими… хохлами!» І, певно, саме тому ледве не з моменту «возз’єднання» почали забороняти простому, але на той час ще вільному українському людові усе, що тільки можна було заборонити: і носити яскравий одяг, і сап’янові чоботи, що, з точки зору самодержавної пихи, могло негативно впливати на закріпачених, «лапотних» московських «холопів», і вільно торгувати, і друкувати та читати ,думати,говорити рідною мовою, і навіть хрестити «українськими іменами» власних дітей.Волелюбні, освічені та ще й чепурні українці становили зрозумілу небезпеку для варварськи деспотичного режиму, що неподільно панував у Московії.Ідеологи російської імперської ідеї перейменували Україну в “Малоросію”, а українців —у “малоросів”». Від самого «возз’єднання» Московія заповнювала наші стосунки нещирістю: на словах називала братами, а на ділі — чинила гірше заклятого ворога.у своєї ненависті ,брехні та цинізму до українців.
Про це українцям треба завжди памятати..
Вячеслав Мазуренко
Немає коментарів:
Дописати коментар