Ми істоти соціальні. Та все ж. Будучи серед натовпу, не ставайте його частиною. Ви можете жити в «системі», головне, нехай «система» не живе у Вас. Будьте звичайним, серед звичайних людей, залишаючись незвичайним, не підкоряйтесь стадним програмам, стереотипам, хибним цінностям. Слухайте мудрих порад, проте, якщо якась порада не гармонує з Вашим внутрішнім голосом, посміхніться у відповідь і йдіть своїм шляхом… Не щукай ідеальних людей, шукай рідну душу…
Не витрачай час на людину, яка не прагне провести його з тобою…Хтось зловживає твоєю довірою… Ти пробачаєш людям тільки тому, що спочатку хочеш зберегти їх у своєму житті, потім не хочеш причиняти біль… З часом з’являється мужність мати ворогів… Потім… А потім все минає. Навіть кохання і дружба минають, якщо ти/хтось не робиш/робить нічого, щоб їх зберегти. Не завдавати біль, не судити, не стати байдужим, не втрачаючи вогню в серці, пристрасті до життя, справжньої доброти і щирого милосердя…, мабуть без цього неможливе повноцінне щастя… Проте, почувши Дзвін Війни, будь з тими, хто не вважає тебе частиною свого харчового ланцюжка, що метафорично, що буквально. Нехай же нам завжди вистачає мудрісті, сил, волі та інтуїції…
Із сайта Інтелект Нації.
Немає коментарів:
Дописати коментар