Нюрнберзький процес визнав, що ОУН і УПА не були созниками Гітлера. Міжнародний суд на основі фактів, живих свідків-- визнав Армію УПА---єдиною Армією, яка боролась на два фронта проти німців і комуністів за самостійну Україну. Але для мерзотників в окружному суді м. Києва історичні судові ухвали ні до чого---для них ненависть до усього українського понад усе, а тому своєю ухвалою зобов'язали заборонити вивчати подвиги ї життя воїнів української визвольної боротьби, зокрема і: ВАСИЛЬ СИДОР--- полковник УПА, командир оперативної групи УПА-Захід. У 25 р. його вибирають до Проводу ОУН на північно-західних українських землях. Василь Сидор розбудував сітку ОУН на Волині, Поліссі, Холмщині. Навесні 1942 року Провід ОУН розпоряджається відправити В. Сидора на Волинь, де вже почали діяти повстанські групи, часто ніким не координовані, нікому не підлеглі. Сидор був тим, хто мав створити з цих анархічних груп Українську армію. Велику увагу він приділяв старшинським школам. Знаючи, що без добрих старшин армія мало варта, він творить такі старшинські школи:Школу Дружинників літом 1942 року, ця школа підготувала для УПА 120 старшин. 1943 року---другу школу на Волині, що випустила 180 старшин, третю школу в Карпатах, "Школу Хмеля"---її проводив Олекса Гасин-Лицар. Ці школи виховали не тільки добрих старшин, ці школи виховали героїчних старшин, які вмирали на полі бою зі словами:"Здобуду Українську Державу, або загину у боротьбі за неї." У 1944 році УПА зросла до неймовірної величини: тільки в УПА-Захід було близько 40 000 вояків. Як зазначив ветеран визвольних змагань Богдан Мак: 1958 року, я одержав листа від "Зірки", зв'язкової Василя Сидора. Читаю....17 квітня 1949 року раннім ранком над рікою Лімнецею поблизу села Ясень (тепер с.Осмола, Рожнятівський район Івано-Франківської області) НКВД оточило приміщення Василя Сидора. При ньому був тільки його син Зеновій. Оба кинулись в сторону ріки---в кущі. Сину йшов 14-й рік, хоча він пройшов вишкіл, та все-таки дитина. Обидва прочищали собі дорогу автоматами. За хвилину у сина влучила куля. Щоб не попасти живим у руки більшовиків, він кидає гранату у них, а другою розриває себе. Посіпаки з НКВД біжать до В. Сидора, щоб схопити його живим, та він косить їх з автомата. В ту хвилину кулі з ворожого автомата прошили його." Сидор"Шелест" загинув так, як учив повстанців вмирати---на першій лінії в бою. Ті, котрі віддали своє життя за нашу волю не можуть бути забутими. Без їх подвигів і боротьби не було б сьогодні Незалежної України. ВОЛЯ НЕ ПРИЙШЛА ДАРОМ, Степанія Сідляр.
Немає коментарів:
Дописати коментар