· Завершуючи розмову про рабів та дітей Божих. Щоби стати богом, необхідно зрозуміти що ти на даний момент гірше скотини. Якщо ти лежиш у багнюці і вважаєш себе подобою Бога, то ти просто дурень і раб гріха. Відсутність відстані між Богом та людиною може забезпечити лише Бог. Раб не чує аргументів. Він міряє все своїм рабством гріху, або, якщо хочете, рабством матриці, можна й так сказати. Аргументи на рабів не діють. Аргументи та пояснення- це для вільних. Рабу до вподоби його бруд та корито. Раб легко підпадає під вплив та маніпуляції. Цінності раба деконтекстуалізовані. Раб бореться за власну смерть, а вважає, що бореться за життя.
Раб бореться за рабство, але при цьому вимагає, щоби його називали дитиною Бога. І в коментарі приходить також цього вимагати. Людина вільна свою хворобу усвідомлює. Людина Божа розуміє те, наскільки вона від Бога далеко. Вільна людина бачить свою неміч, свій бруд та свій об'єктивний стан. Вільна людина розуміє, що навіть до образа раба вона не дотягує. Вільна людина не вкладається у прокрустове ложе рабських стандартів. Свободна та гідна людина не боїться подивитися на себе з точки зору Неба і розуміє наскільки все сумно з небесної височини. Вільна людина розуміє свій стан, та усвідомлює що Вона гірше раба. Потім підіймає очі до Неба і починає свій шлях до Бога. Від пацієнта до раба, від раба до слуги, а потім Сам Бог посміхається та називає вільного своєю дитиною. А ти, раб, можеш і далі у власному лайні та булькотіти щось про синівство, тупість і жорстокість вірунів. В цьому діалектика, в цьому антиномії але рабам їх все одно не зрозуміти. І да, рабів до раю не пускають, точніше не відпускає власна пиха, змішана з гімном.
Немає коментарів:
Дописати коментар