Павло Бондаренко
. Розповім вам реальну історію, яка відбувалася на швейній фабриці у славетному місті Перевальськ що на Луганщині. Там на замовлення компанії з Німеччини шили дитячі курточки та інший одяг за давальницькою схемою. Тобто німці давали викройки, тканину і фурнітуру, фабрика шила і продукція йшла назад, до Німеччини. Платили швачкам мало. Деякі операції коштували копійки у буквальному сенсі. Власне, аби економити на витратах, німці замовлення в Україні й розміщували, а не у Польщі або Чехії.
І кожного року звідти на фабрику приїздили 2 солідних німця з перекладачем. Самі власники компанії. Ні за що не здогадаєтеся, навіщо. Вони виганяли керівництво фабрики "прогулятися", окуповували один з кабінетів і запрошували для спілкування працівниць. Поодинці. Так би мовити, eins zu eins. На відверту розмову. Питань було три: чи влаштовує вас заробітна платня; чи влаштовують вас умови праці і чи немає у вас якихось претензій або прохань до німецької сторони. І усі майже півсотні працівниць злякано відповідали, що зарплатня їх влаштовує; що умови праці у них пречудові і що жодних - не дай Бог - претензій і навіть прохань немає. Задоволені німецькі гери від'їжджали й продовжували свій бізнес, а жіночки... Правильно: продовжували поміж собою та в компанії друзів і родичів скаржитися як їх експлуатують нещадно, яка злиденна у них зарплатня, яка влада погана і що треба олігархів знищити. Влада і олігархи винні. Спочатку був винен Кучма, потім Ющенко, потім дружними зусиллями обрали "гарного господарника" Януковича, але нічого не змінювалося. Кожного року гери німці приїздили, кожного року вислуховували які жінки щасливі й мир-труд-жуйка тривали. Да, забув сказати - на фабриці, звісно, існував профком, якому акуратно платилися членські внески. Той профком багато-багато років очолювала жінка, яка теж ходила на "тет-а-тет" до німців висловити їм низький уклін та запевнити, що її усе влаштовує. Зараз там - ЛНР. Замовлень від німців давно немає. Фабрика шиє тепер плямисті штани для місцевої "армії". Жінки отримують ті ж таки копійки, правда їх ще менше. Німці хоча б платили акуратно, а тепер заборгованості по кілька місяців. І ніхто уже не питає чи вони задоволені. Та ніхто і не буде висловлювати якісь претензії суворим мужикам у плямистих штанях з автоматами і перегаром. Гадаєте, я всю цю історію написав з метою захистити німецьких експлуататорів? Виправдати Кучму, Тимошенко, Ющенка, Азарова, Януковича і невідомих злих "олігархів"? Та нічого подібного! Пост якраз не про це, хоча жіночки бігали на вікопомний референдум 11 травня 2014 року у надії, що "може, коли від України від'єднаємося, олігархів не буде і життя стане кращим". Тут навіть не у Перевальську справа - така само картина на швейних фабриках і в інших регіонах. Пост абсолютно про інше. Навіть не про швачок...
Немає коментарів:
Дописати коментар