Вона прославила Русь далеко за її межами. Але перш за все Анна була земною жінкою, яка любила, страждала, була здатна на сильні почуття та рішучі вчинки. Заміж її віддали зовсім юною. Анна була дуже красива і освічена. Вона знала декілька мов, розумілася на політиці і чудово гарцювала на коні. До красуні Анни сваталися найсильніші, найкращі і наймогутніші чоловіки світу.
Найбільш наполегливим був король Франції Генріх I. Він двічі й отримував відмову князя, але згодом заслав сватів втретє, і нарешті почув заповітне «так». Про майбутнього чоловіка Анна знала небагато. Вона їхала до Європи сповнена надії. Юна княжна мріяла про затишне місто та красеня короля, якого покохає з першого погляду, але реалії виявилися зовсім не схожими на дівочі мрії. Генріху І, коли він одружився на Анні, було вже 40 років. На той час, це був чоловік, який понад 20 років правив Францією. Проте, вони йому зовсім не сподобалися. Причина, через яку Генріх І не зрадів книгам, просто шокувала Анну. Король Франції не вмів читати і не знав грамоти. А під шлюбним контрактом замість підпису поставив хрестик. Анна не могла отямитися від місцевих звичаїв. Порівняно з Києвом тодішній Париж був провінцією. Французи навіть при дворі не мали звички митися, їли руками, а читати вміли лише священики. Те, як Анну зустріла Франція і її люди, княжна описала в сумних листах до батька: У яку варварську країну ти мене послав; тут житла похмурі, церкви потворні і звичаї жахливі…Ти казав, що французи – розумний народ, а вони навіть письма не знають. Показала книжку королю. Він поморщився гидливо і каже: “Я не священик, щоб стільки читати! У нас в Європі жоден король читати не вміє”. Додому! — з цією думкою Анна прокидалася майже щодня. Однак жодною своєю дією чи словом цього не показала. З королівскьою стриманістю та наполегливістю вона навчила читати й писати спершу Генріха, а потім і весь королівський двір. Познайомила французів з лазнею, змусила користуватися столовими приборами. Анна завойовувала прихильність кожного, з ким би не заговорила. А коли дружина подарувала Генріху трьох синів – а отже й спадкоємця пристолу – визнати княжну з Київської Русі королевою Франції довелося навіть недоброзичливцям. Анні не було й 30-ти років, коли вона стала вдовою. Генріх помер від серцевого нападу. До повноліття їхнього сина Філіпа Анна стала його опікуном і відразу перебрала на себе державні справи. Вона піднімала синів, керувала країною, але у плани втрутилось кохання. В Анну до безтями закохується ворог її покійного чоловіка, воїн і красень граф Рауль де Валуа. Граф покидає свою дружиною і хоче одружитися з Ярославною. Анна кохала, але дати початок цим стосункам не могла. Вона б втратила статус королеви й вплив на державні справи країни. Королева всіляко уникає Рауля де Валуа, але він не відступив. Граф зухвало викрав королеву: перекинув Анну через коня, відвіз до церкви і, погрожуючи священику мечем, наказав їх обвінчати. Стосунки Анни і Рауля де Валуа – це наче Ромео і Джульєтта, але не просто на рівні італійських сімей, а на рівні монарших домів Європи. Варто віддати належне – Анна була достатньо сміливою жінкою. — Олександр Алферов (історик) Однак законна дружина де Валуа Елеонора не стерпіла такої ганьби, вона написала листа Папі Римському. І домоглася, щоб він оголосив шлюб Рауля і Анни недійсним, а самого графа відлучив від церкви. Анна розуміла: конфлікт із католицькою церквою може призвести до розпаду країни. Але заради кохання вона піде проти уставів і традицій. Анна діяла досить нестандартно для тих часів. Адже після смерті чоловіка-короля королева мала піти в монастир, або залишитись біля сина. Однак вона йде за коханням. Це шедевр того часу. — Олександр Алферов (історик) Анна знехтувала забороною Папи Римського. Вона переїхала в родовий маєток де Валуа, а повноваження повністю передала своєму синові Філіпу. У щасті Анна прожила з Раулем майже 10 років. Аж поки чоловік не помер, так само раптово, як і Генріх – від серцевого нападу. Відтоді Анна назавжди повернулася до королівських палат, до кінця життя допомагала сину, займалася просвітництвом та будувала церкви. Анна була донькою Ярослава Мудрого, а він дав їй таку школу виховання в Києві, що можна було позаздрити будь-якій президентській академії на сьогоднішній день. — Олександр Алферов (історик) Донька київського князя дала французам 10 королів. Саме з її легкої руки почнеться справжній розвиток могутньої європейської держави. Анну Ярославну й досі шанують у Франції як рішучу, наполегливу і безкорисливу правительку, що змінила хід історії.Джерело: ukrainki.kanalukraina.tv
Немає коментарів:
Дописати коментар