Від часів царювання Петра І історія у Російській імперії поступово перетворилася із науки на дієвий засіб проросійської пропаганди та поневолення непокірних. Тому вона постійно переписувалася і дотепер продовжує переписуватися та фальшуватися. Відомо, що 1720 року російський цар Петро І видав указ, яким велів вилучити з України усі давні першоджерела та архіви і доставити їх в Москву.
Так почали відбирати в України минуле. Найнятий Петром І для написання історії Московської держави німецький історик Герард Міллер упродовж 1733 - 1743 років їздив по Сибіру і також вилучав і відправляв у Москву всі золотоординські архіви та монастирські і церковні раритети. У 1833 році московіти конфіскували в Криму і спалили всі татарські архіви. Петро Перший, а пізніше імператриця Катерина ІІ посилали своїх вивідувачів по всій Європі вишукувати історичні іноземні книги і старі мапи, на яких Україна зазначалася окремою державою, а Московська держава називалася її правдивим ім’ям – «Московія». Ці мапи та іноземні історичні 12 книги про Росію викуповувались і знищувалися. Лише тепер стало відомо, що зібрані першоджерела переписані і перероблені відповідно до «общєрусской» історії з метою об’єднати історію та культуру Київської Русі і Московської держави та вилучити з неї монгольський компонент. Сучасні історики, що дотримуються «общєрусской» концепції, остерігаються експертизи цих «першоджерел» на достовірність Особливо часто почали горіти українські архіви та книгозбірні починаючи з ХVІІІ століття, чого не було в попередні часи. У 1764 році згорів архів Межигірського монастиря. Згорає 1718 року великий архів і бібліотека Києво - Печерської лаври, в якій зберігалися історичні шедеври світового значення. За свідченнями протоірея Петра Лебединцева, підпал здійснили наслані з Москви люди у чернечій одежі. У 1780 році вщент згоріла бібліотека Києво - Могилянської академії. Навіть із 2500 книг, переданих бібліотеці її фундатором Петром Могилою, уціліло лише три. Після того, як були в який раз зібрані з усіх міст і монастирів України, ще збережені на той час цінні історичні документи та інші історичні матеріали з історії України, у 1811 році знову згорає вщент бібліотека Києво - Могилянської академії. У 1964 році обсипаний горючим фосфором згорів єдиний український відділ бібліотеки Академії наук УРСР. На прилеглій до книгозбірні території заздалегідь було відімкнено воду, а пожежники прибули лише через чотири години після підпалу. Упродовж десятиліття (1969 – 1979) виникає серія загадкових пожеж у відділах україністики в бібліотеках Академії наук, музею «Софія Київська», Видубицького монастиря в Києві, медуніверситету в Тернополі, Успенської церкви та музею українського мистецтва у Львові. Знову виникає 2008 року ніби то від блискавки пожежа в бібліотеці Києво - Печерської лаври. З історії відомо, що найчастіше подібні пожежі стаються з метою приховати зникнення дорогоцінних речей і документів. Так нищилися безцінні джерела української історії, української культури та науки, які свідчили про незалежність українського політичного, духовного і культурного життя.Взято з Білоус В.І. книга
Маловідомі сторінки історії України, її церкви і мови
Немає коментарів:
Дописати коментар