Tanya Adams (ТГканал)
Прошу уважно читати усіх, хто його вчора бачив/слухав і потім похвалював.Вам сподобалось? Вас усіх розвели. На емоції. Прочитав він текст не ідеально. На 4 з мінусом. Але текст був технологічно відмінний. Тому зразу ж висновки:
1) Хто вам сказав, що в Офісі немає сильних професіоналів? Немає таких, хто працює на Україну. Але є ті, хто працює на Зе!команду і особисто на Зеленського. Просто зараз інтереси України і її президента співпадають. Поки від Путіна відіб’ємось. А далі наш захоче сам стати Путіним.
2) Нас зловили на занижених очікуваннях. Усі чекали іспанського стида. А хлопчик лише кілька разів запнувся. Маладца. Може він стане тепер відмінником? Не стане. Не завжди можна по шпаргалці.
3) Заготовочки. От від початку. Зал почав аплодувати, коли він вийшов.
Це завело і його (аплодисментозалежний).
Але ті хто писали – знали, що аплодуватимуть.
Не Зе! а нації.
Але Зе! втягнув аплодисменти у себе і піймав кураж. І сказав усім: «Дякую, сподіваюся, що це ви не мені аплодуєте, а Україні і українським солдатам».
Якщо ви йому повірили – ви в категорії наївних.
Він в душі знає, що аплодують йому.
Так само він кілька разів сказав у стилі Нарциса – щоб усі говорили про його виключну роль в історії.
От наприклад: «Два роки тому я підписав закон».
Диявол в дрібницях: не Уряд розробив, не суспільство вимагало, не експерти погодили, не Рада прийняла. а «Я» підписав.
І так ви самі трішки повірили у його велич. Бо зміг же ж. Тяжко підписував. Плачу від умілєнія.
4) Далі. Сам текст був написаний композиційно добре. З майже 20 хвилин виступу – 80% - це емоції. Запаковані у діточок, які йшли не в НАТО а в школу, а по ним стріляють.
А у кінці – про дочок вбитого розвідника.
І він же ж видушив сльозу у тисяч людей. А це ж заготовка.
Це технологія. А він - актор.
Але хтось із тих, хто вчора вже не вірив Зе! – сьогодні думає: «Він таки мій президент».
5) Увага! Найголовніший висновок. Він розвів усіх нас – на нашому бажанні визнання як нації. Він сказав те, що ми і хотіли почути:
Україна – не буфер між Заходом і Росією.
Україна частина Заходу і його щит перед Мордором.
Ми ж хочемо цього визнання? Так, дуже! Ми бідніші вас, європейці, бо ми тут за всіх віддуваємося.
І це наше щире переконання. Усіх патріотів. І відчуття наше до деяких країн і націй – як у фронтовика до штабних: «Або розслаблені, або взагалі зрадники».
Ось де нас усіх підловив штаб Зеленського. Багато хто йому вже і вагнерівців пробачити готовий. Бо голосно сказав те, що ми усі думаємо.
Але ж це був монолог. І Зеленський не почув того, що про це думають у Європі і за океаном.
А ми читали одні книжки – питає Зеленський у залу?
Ні пане президенте – різні. Вірніше – ти не читав. Тому що ментальність влади Зеленського – ближча до Путіна, ніж до Європи.
Бо НАТО і Євросоюз – це клуб. Закритий клуб. Туди не пускають з немитою шиєю.
Туди не можна тій нації, яка дала себе обдурити і нею тепер правлять ті, хто краде на великому будівництві.
І відкати і з доріг, і з дитсадків.
Де державні канали ДОМ і Рада – обслуговують владу, раз не вийшло підім’яти Суспільне.
Де Коломойського ніколи не ганятимуть. Бо 1+1 – співають осанну.
В НАТО нас не візьмуть, поки не буде у нас правосуддя. І справедливості. Поки Татаров і Венедіктова. Поки Костя Кулик може тут відновитися на роботі. А нам скажуть, що це не Татаров постарався - це суд вирішив.
Поки рускіє шпіони типу Деркача тут почуваються спокійно. Поки Шуфричі по каналам стрибають і не бояться вигребти (це не точно).
І головне. В Євросоюз, як у доросле кіно – не пускають до 16+. Нація спочатку має вивчитись не вибирати яскраві дорогі погрємушки замість добротних і потрібних речей.
Поки у нас вибирають Зеленського 73% - ще півбіди. Хоча «Хуже ж нє будєт» - це про недозрілих людей. Вибрати піаніста без команди і думати,що він справиться – це якось по дитячому.
Немає коментарів:
Дописати коментар