У мене в москві є тітка і мої двоюрідні брат з сестрою.
Роки зо 3 тому мій брат, що живе у Києві, запросив сестру з москви з її дочкою у гості, щоб вони самі подивились, що тут у нас відбувається. Я з ними з 2014 не спілкуюсь, тому я не поїхала на зустріч, а у рідні моєї ще теплилась надія на здоровий глузд.
Брат старався. Запросив їх до дому, показав їм Київ. Відвіз до Львова, водив по всіх знакових тамошніх ресторанах. Коротше, гуляв їх на повну.
Сестра побачила все: і те, як офіціантам було не важко спілкуватись російською з клієнтами, і те, що ніякої ненависті до росіян не було, навіть у Львові (осередку бандерівців, угу) і те, наскільки гарні наші міста і привітні люди...
Ггг і що ви думаєте, як це на сестричку подіяло?))
Моя тітка з Харкова, що з ними намагалась спілкуватись аж до середини березня, сказала мені, що єдине, що винесла московська сестричка (з її ж слів) з тієї подорожі і зі спілкування з моїм братом, його родиною, це те...скільки брендових трусів і ліфчиків у братової дружини... Я вже не кажу про те, що все абсолютно, що робив для них мій брат, виявилось не таким, не годним їхніх величностей і їхнього рівня (моя московська сестра це така панна, яка вважає, що холопи мають приймати її величність з одвічно бруднющим волоссям такою, яка вона є).
Вона все бачила на власні очі. Вона мала можливість порівняти і порівняла. Але вона вважає "спецоперацію" справедливою необхідністю.
Бо особисто її мірило справедливості - це просто заздрість і змога показати цим пихатим х@хлам, щоб не заривались, щоб не квітли і не раділи. Отака от підла, мерзенна сутність... І там таких - абсолютна більшість.
А, ну і це нам за Донбас, звісно, який вони самі ж і обстрілювали))
Немає коментарів:
Дописати коментар