Для підтримання імперських штанів гарно, коли війна кротка й переможна. Коли за три дні твої війська вступають у Київ, мешканці якого ще й квітами їх зустрічають, а за тиждень твої танки строять вже у Чопі й війна фсьо. Тепер можна проводити переможні паради, ставити гауляйтерів з числа місцевих продажних політиків і починати грабувати.
Коли війна затягується й починає забирати все більше життів, а замість масла в магазинах по картках видають маргарин, ставлення до неї, а відповідно й до фюрерів змінюється. Загарбувати гарно, коли ти в тилу з повним комплектом рук та ніг, а в барі на тебе чекають кухоль холодного пива та сосиски. Інакше раптом звідкись береться втома від війни.
Тому зокрема путін заборонив своїм агітаторам згадувати скільки часу вже триває "спецоперація" та засекретив втрати у живій силі та техніці.
Так було з гітлерівським режимом. Поки у блискавичних і майже безкровних війнах падали цілі держави, фюрер був у зеніті слави та обожнювання. З 1942 року проти нього почала визрівати змова. А моральний дух у суспільстві падати.
Вести непопулярну війну коли народ і навіть генералітет чим далі тим більше проти неї - затія невдячна, малоперспективна і небезпечна. У 1917 році це призвело до загибелі режиму. В буквальному сенсі цього слова.
До слова, саме з 1942 року Гітлер починає таємні контакти зі Сталіним щодо перемир'я. Про це в одній з книжок, про які нижче.
А що ж нам? Нічого. Стратегія та сама: терпіти, віддавати усі сили боротьбі за свою країну й вкладати у це усі резерви. Бо у нас теж дехто почав від війни втомлюватися. Особливо там, куди не регулярно прилітають ракети.
Тримаймося.
ФС
Немає коментарів:
Дописати коментар