Диктатори думали, що покірне стадо у них під контролем.Але...

Арсен Зекіров

Я хочу вам нагадати про румунського диктатора чаушеску. Про іракського хусейна. Про лівійського каддафі. У них була уся повнота влади. У ніх рейтинг був майже 100 %. Вони тримали під контролем все що можна в своїх країнах. Але... Але прийшов час і вони були страчені своїм же народом. Тому що ненависть ближче, ніж вони думали. Вони думали, що стадо під контролем, а народ в одну мить прокинувся і вбив іх на Х. Це дуже швидкій процес. Ніколи не знаеш, коли настане такий час. Але він настав навіть у такіх тоталітарних країнах, як ірак та лівія. І ніхто не врятував диктатора від страти. Ні силовики , ні судді, ні армія, ні наближені сраколизи. Диктатори завжди вмирають від рук тих, хто ще вчора молився на портрет свого кумира, хоча вони потім скажуть, що завжди ненавиділи його. Але цього ніхто не буде перевіряти. Ті, хто насправді ненавидить диктатора, ще ніколи не змогли врятувати його від народної "любові", щоб засудити його по закону. І ми теж навряд встигнемо його врятувати. Бо він дуже багато цікавого зможе розповісти.