Деякі висновки зі свіжого матеріалу Washington Post щодо можливості виборів в Україні зараз і потреби в них. Заява Зеленського в Канаді, що Україна не може дозволити собі вибори в цей момент і суспільство не підтримає, якщо гроші буде витрачено не на армію, а на вибори, спричинило вибух обурення з боку передусім російських і проросійських діячів та ЗМІ.
Але не менше обурення озвучується тими, хто просто зацікавлений у відповідних інфоприводах для власних політичних цілей. І в Європі, і в Америці достатньо тих, хто вже роздув з цього трагедію і майже конфлікт.
Але Washington Post як мінімум трохи руйнує цю загальну істерику: видання цитує анонімного високопосадовця з Білого дому, що адміністрація Байдена "з розумінням ставиться до численних логістичних перепон на шляху проведення виборів у воєнний час - ми НЕ ПІДШТОВХУЄМО їх до проведення виборів". Так, "цього вимагають деякі західні політики, в тому числі республіканці США, - але це пов'язано передусім з виборами президента США у 2024, а не з Україною, війною чи українською владою.
Тобто, по факту все в рамках звичайного робочого процесу. Так, нам потрібна легітимна влада. Так, нам потрібна підтримка союзників - тому влада голова йти назустріч їхнім вимогам. В розумних межах. Але в нас війна. Території окуповані. Громадяни в евакуації. Громадяни в окопах - з розумно обмеженим задля виживання зв'язком і недопустимою з міркувань безпеки агітацією.
Як буде утверджуватись легітимність результатів виборів, в яких з різноманітних, але однозначно об'єктивних причин не зможуть взяти участь мільйони громадян України? І ще мільйони точно не зможуть взяти обізнаної участі. Щодо активного виборчого права теж проблеми: яке висування, яка кампанія, якщо ти у війську? Або за кордоном (візьмемо до уваги, що серед евакуйованих українок чимало тих, хто має більш ніж достатній досвід, освіту, готовність прийняти на себе тягар влади на тому чи іншому рівні).
Ну і суто правовий момент: вибори під час воєнного стану прямо забороняє Конституція. Можна би проголосувати якісь чергові перехідні чи додаткові положення до КУ на час війни і окупації, щоб зробити вибори законними, - але зміна Конституції у воєнний час також однозначно заборонена! І референдуми теж заборонені.
Теоретично, якось проскочити межі краплі можна: наступного разу продовжувати воєнний стан не автоматично і негайно 15 листопада, а лишити павзу, достатню для прийняття легітимних тимчасових поправок до КУ. Може, і однієї доби стане. А там вже на законних підставах приймати рішення про проведення виборів, їх формат, технічні деталі (зокрема, щодо резервування "до перемоги" порожніх мандатів на території/ частку населення під окупацією)...
Але це означає, що вже тепер ці обхідні маневри і тимчасові поправки мають розроблятись найкращими фахівцями - знов ж таки, заради максимального збереження легітимності. І от з цим сутужно...
--
А загалом я згоден: забронзовілий парламент монобільшості - не те, існування чого варто продовжувати більше, ніж це мінімально можливо. На початку 6,3 мільйони українців сподівались, що така безпрецедентна нічим не обмежена влада буде використана на користь оновлення держави. Але не сталось.
І, до речі, знов про легітимність: 6,3 млн голосів вистачило для формування монобільшості. В евакуацію виїжджало (частина повернулась) близько 8 млн - більше, ніж вся електоральна база партії влади.
Забезпечити повноцінне і законне (так, люди вже встигли отримати місцеві паспорти - а отже, не мають права брати участь в українських виборах) залучення всіх - це технічно дуже складно. І так - дуже дорого. І отут якраз Зеленський абсолютно правий: викидати мільярди на виборчу кампанію, маючи брак снарядів і дронів...
Офіційні цифри очікуваних витрат від ЦВК:
- на проведення виборів президента України – 5,418 млрд гривень (у 2019 було 2,4 млрд);
- на проведення виборів народних депутатів – 3,745 млрд гривень (було 1,9 млрд).
Разом - понад 9 мільярдів грн. Отак...
Немає коментарів:
Дописати коментар