Демократичної злості пост

  Віктор Шлінчак

Рішення Офісу президента не відряджати Олену Зеленську до США, де вона поряд з Юлією Навальною мала б слухати виступ президента Джо Байдена - правильне. Позиція демократичної адміністрації у Вашингтоні вчергове вказує на катастрофічне нерозуміння політичних тонкощів у цій частині Європи та ментальності українців. Точно так, як і у Ватикані. Памʼятаєте, як Папа Франциск проводив Хресну дорогу за участю жінок, одна з яких представляла Україну, а друга – Росію? 

Більше того, Зеленська - офіційна перша Леді країни, що воює. А хто така Навальна? Вона навіть не лідер російської, прости Господи, опозиції в екзилі. Навіть не Тихановська - та хоча б брала безпосередню участь у виборах президента Білорусі. 

У США йдуть за старим інерційним сценарієм підтримки росіян, які розповідають про «демократизацію Росії» у разі падіння режиму. Сидячи на грантах і підтримці, яку їм надає Європа, вони часто ототожнюють себе з українцями, які є вимушеними переселенцями. І це реально бісить. Як і їх мрії за келихом вина у якомусь з готелей Вільнюса чи Парижа про те, як вони керуватимуть Росією, коли Путін вмре (застрелиться, буде вбитим) і Росія в один момент стане демократичною. «Демократична Росія» - це такий же оксюморон, як і «демократична Північна Корея». 

По-перше, це явно ідеалістичні теорії. Бо спершу той режим ще треба звалити (І тут вони більше дивляться в сторону ЗСУ, а не на власний народ, поправляючи свої білі комірці та натягуючи білі рукавички. Мовляв, хай хтось зробить нашу роботу - а ми вже готові до вʼїзду на кареті в Кремль). 

По-друге, в Росії, яка постійно прагнула царя-батюшку і заточена на авторитарний стиль управління, після повалення одного дракона обовʼязково виросте інший. На тих же костях. І, можливо, ще більш кровожерливіший. Бо російське суспільство - це загалом суспільство гопників з амбіціями. 

По-третє, в більшості своїй гуртки російської опозиції є абсолютно проімперськими. Вони хочуть збереження усієї цієї «махіни», яка буде і надалі прагнути впливати на частину світу. 

Вони навіть у страшному сні відкидають сценарії дефрагментації Російської імперії і перетворення цієї території на низку національних держав. Хоч такий варіант насправді розвʼязує більшість існуючих проблем. І не тільки України. А й їх самих. 

От запитати б у Навальної, що вона про це думає. І про «бутерброд» Крим теж. 

І наостанок. Навальна (як і Тихановська, до речі), якщо хоче реальної політики і реальної боротьби, може єдине - приїхати до Києва, пройти підготовку і поїхати на фронт. Але ж вона цього не зробить ніколи. Бо психологічно вже звикла бути там, де є. В бульбашці, яка лише фіксує абсолютну неспроможність діяти. 

А, так, вони ще можуть всі разом прийти на вибори Путіна о 12-й годині. Щоб освятити це дійство… (с)   (https://www.facebook.com/share/p/aiLn4Pn95d2hYpu2/)