ЯК МІЛЬЙОНИ СМЕРТЕЙ УКРАЇНЦІВ НЕ ПОТРАПИЛИ ДО СТАТИСТИКИ…

Десятки років утверджувалося в нашій діаспорі переконання в тому, що Україна втратила від Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років від 7 до 10 мільйонів людських життів. Про це, до речі, одразу ж писали німецькі дипломати, зокрема, з Генерального консульства Німеччини в Харкові 11 грудня 1933 року повідомляли: «З достовірних джерел відомо, що за офіційними оцінками, сім мільйонів жертв не становлять великої втрати, але це означає, що знищено четверту частину селянства, що навіть порівняно із жертвами світової війни є страшним числом» (Голодомор в Україні 1932 – 1933 років. За документами політичного архіву Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини. – С. 161). Співробітник Посольства Німеччини в СРСР Шиллер додавав: «Як на мене, названа цифра в 10 млн жертв голоду не є перебільшенням» (там само. - С. 130).
Детальніше далі

ЯК "СТАРШІ БРАТИ" З РОСІЇ НЕСЛИ ПРОЦВІТАННЯ УКРАЇНІ.

Про «процвітання» 
Переписи населення 1740-1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини існувала 1 тис. шкіл — фактично в кожному значному містечку чи селі. 1800 року в Україні шкіл раптом не стало. Ще в ХVІІ ст. у країні приблизно 60 % людей було письменними. А перепис 1897-го показав, що в Україні стало менш ніж 15 % письменних. Однак тепер, після того як останні 357 із 379 років Україна була в різноманітних союзах із Росією, вона – на шостому місці у світі з 233 країн за швидкістю зменшення населення, на другому місці у світі з 225 країн – за смертністю на 1 тис. населення. Україна посідає 202-ге місце за рівнем народжуваності серед 224 країн, 215-те з 224 – за кількістю народжень на одну жінку. Зате Україна — на перших місцях за рівнем захворюваності на соціальні недуги та хвороби, що найшвидше поширюються в деморалізованих суспільствах. Хтось скаже, що це, мовляв, – наслідки незалежності, а не перебування в СРСР. Але факти це заперечують. Якщо ми пильно поглянемо на мапу України, то побачимо, що найкращі соціальні показники – якраз у тих реґіонах, які найменше часу були в таких «союзах»
детальніше далі

ТРИ ДНЯ ЧЕРВЛЁНОГО МЕДВЕДЯ

Нам важно помнить, как дрались закарпатские украинцы в 1939 году – одни против всех, они не боялись сражаться ради независимости. Одна из самых кровавых, самых жестоких, самых красивых историй Украины началась и закончилась в Закарпатье ранней весной 1939 года.
 Именно здесь, наверное, и началась Вторая мировая война – хотя большинство историков считают не так. Но… …Но – по порядку. 1938 год. Итальянский вождь Бенито Муссолини, ранее не давший Гитлеру захватить Австрию, теперь в союзе с ним и уже самостоятельно захватил Эфиопию.
детальніше

Як Петлюра та Пілсудський комуністів били. Перемога України та Польщі над Росією

Сьогодні, коли відносини України та Польщі на вищому політичному рівні погіршуються, важливо шукати спільні точки дотику в нашій історії та культурі. У 1920 році українці та поляки об’єднувалися, щоби боротися з російськими більшовиками. І тоді нам вдалося здобути перемогу над червоними агресорами.
 Варшавський договір 
вигадали не у Радянському Союзі. Ще задовго до того, як у 1955 році 8 країн соціалістичного табору об’єдналися проти НАТО, спільну угоду для боротьби з комуністами уклали лідери Польщі та УНР – Юзеф Пілсудський та полтавець Симон Петлюра. І вони таки побили більшовиків. Це побиття розпочалося 25 квітня 1920 року Нехай це був і короткочасний успіх…
детальніше далі

ЗАГАДКОВА ЖІНКА В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ.

У історії України є жіноча постать, яка оточена магією і легендами. Це дочка Ярослава Мудрого, Анна. Її ім’я відоме кожному українцеві ще із шкільних років. Анна завоювала своєю мудрістю і неабиякою красою серце короля Франції Генріха. Вона дуже швидко вивчила французьку мову і прийняла під час вінчання корону королеви. Дочка Ярослава Мудрого на відміну від свого чоловіка була освіченою жінкою і змогла написати на шлюбному контракті своє ім’я, а Генріх поставив лишехрестик. Відомо також, що вона присягала на Єванглії, яку привезла з ріднихкиївськихстін. Саме на ньому потім давало клятву не одне покоління королів Франції.
джерело

ЗА НЕЗАЛЕЖНУ УКРАЇНУ – ДО ОСТАННЬОГО ПОДИХУ

Досі про драматичну долю останнього начальника штабу Армії УНР генерал-хорунжого Петра Ліпка нічого не було відомо. У всіх біографічних довідниках його життєпис обривається 1922-м роком, коли він начебто повернувся з еміграції в Україну. І ось щойно вдалося знайти документи, які проливають світло на останні вісім років життя цієї неординарної й героїчної особистості й щирого українського патріота. Спершу мені до рук потрапила невеличка розсекречена довідка «Про колишн. генерала Ліпка П. І.» в Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України, а невдовзі пошуки привели до Державного архіву в Чернігівській області, де зберігається архівна слідча справа на Ліпка Петра Івановича. І хоч скупі анкетні дані, довідки та протоколи допиту не дають змоги сповна відтворити увесь його життєвий шлях, та все ж нарешті окремі розрізнені епізоди можна скласти докупи.
детальніше тут

Як чекісти проводили антипетлюрівську кампанію у Європі

Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України оприлюднив на своєму сайті понад 5 тисяч сторінок архівних документів. Серед них багато матеріалів всесоюзної та української закордонної розвідки за 1925-1932 роки. Значна частина матеріалів стосується Голови Директорії та Головного отамана військ та флоту УНР Симона Петлюри. Вбивство Симона Петлюри у Парижі у травні 1926-го викликало занепокоєння в російсько-єврейських колах Франції. Вони переймалися якби ця подія не роздратувала французьку владу й не позначилася на їхньому становищі. Із перших днів говорилося, що цей злочин незрозумілий, як з погляду його давності, так і тому, що Петлюра особисто не був причетний до погромів. Однак згодом з'ясувалося, що вбивця Самуїл Шварцбард – французький підданий і це дещо збило напругу, пише Gazeta.ua.(тут)
продовження

Як Армія Крайова на Волині та Галичині, під проводом Сталіна, Рузвельта та Черчиля, різала українців

Нещодавно побачили світ спогади колишнього екзекутора (точніше-ката) з польської Армії Крайової, виконавця смертних вироків, що здійснювалися на безневинних українцях в часі війни і після неї. Маємо на увазі спогади бойовика диверсійного відділу польського національного підпілля Стефана Дембського, що вийшли під назвою «Виконавець» у видавництві «Osrodek KAPTA». Перша назва, тобто «Кат» краще відтворює зміст книжки ніж «Екзекутор», бо розкриває моральне обличчя юнака, який у передвоєнний час виховувався у ненависті до всього українського, а в часі війни і після неї, своє виховання, втілював у життя, вбиваючи (разом з такими ж приятелями) українців, тільки лише за те, що вони були українцями і проживали на своїй, не чужій землі.
детальніше тут

Щорс, Боженко, інші... Трагедія «червоних отаманів»

"Чи можливо допускати виникнення на теренах Радянської республіки існування озброєних банд, які об’єднуються навколо отаманів і "батьків" і воюють з ким хочуть… Період партизанства занадто затягнувся на Україні… Треба негайно розігнати пройдисвітів-невігласів, які нікому не підлягають Партизанство себе вичерпало".
 Українські селянські повстанські ватажки — отамани — перебували не лише в лавах Дієвої армії УНР, керували повстанськими загонами чи були командирами Революційно-повстанської армії України ім. батька Махна. Чимало здібних, хоробрих українських ватажків та їх потужних селянських "армій" наприкінці 1918 — на поч. 1919 років воювали у складі Червоної армії.
детальніше тут

Антанта — кривава згода проти України

Антанта не визнала Незалежність України, вважаючи Україну частиною “єдіной нєдєлімой Россіі”. Антанта відмовила Україні в праві на державність на ганебній Паризькій мирній конференції (тут) Версальська система 1919 року пошматувала терени України між сусідніми країнами. За згоди Антанти залишки основних теренів України пошматовано між Совєтською Россією і Польщею. 18 березня 1921 року між Совєтской Россієй і Польщею було укладено сепаратний “Ріжскій мір”, який пошматував Україну, Литву і Білорусь. Армія УНР, яка боронила Польщу від совєтської окупації була зраджена підступними поляками, які прагнули отримати так звані "сходні креси", мантрою вимовляючи “Львув наш! Вільно наш! Мєнск — Совєтам!”
детальніше далі 

У Львові показали тисячолітні українські язичницькі писанки

2 квітня, на виставці в прес-центрі АІА «Гал-інфо» археологи презентували найцікавіші знахідки з давньослов’янського городища Пліснеськ. Науковці продемонстрували писанки, яким майже тисяча років. Як розповів заступник директора Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» Андрій Филипчук під час прес-конференції, Пліснеськ був одним з найбільших центрів Великої Хорватії, площа якого наприкінці Х століття сягала близько 450 га. Це майже у 45 разів більше за тогочасний Київ. Він зазначив, що з середини VII cтоліття тут діяло святилище – язичницький культовий центр.
детальніше тут

Перша українська Конституція старша за всі інші на 80 років

Перша українська Конституція могла б шокувати сучасників своїм лібералізмом. Багато хто звик вважати, що першу у світі конституцію написали американці — ще 1787 року, а в Європі свої збірники законів представили прогресивні французи та поляки. Але українська конституція випередила інші країни більш, ніж на 80 років. Сталось це у квітні 1710 році в містечку Бендери, що зараз на території Молдови, після поразки козацького війська у битві під Полтавою. Тоді вся старшина разом з Мазепою втекла на територію Османської імперії. Після смерті гетьмана обрали наступника — Пилипа Орлика.
детальніше

Українська Держава Гетьмана Скоропадського

Чи був шанс на успіх в останнього українського гетьмана.
 100 років тому народилася й загинула Українська Держава Павла Скоропадського. Увага громадськості повертається до непересічної постаті гетьмана, як на мене, найбільш морально приваб­ливої особи в натовпі українських політичних діячів останнього століття.
далі

ЇХ ІМЕНА СТОЛІТТЯ НЕ ЗІТРУТЬ. ІВАН СУЛИМА.

«Іван Сулима – один з тих легендарних ватажків, слава і безсмертя яких стають славою і безсмертям нації» – Богдан Сушинський.
 12 грудня 1635 року на ешафоті Старого міста Варшави постав гетьман нереєстрових запорозьких козаків Іван Сулима. В останньому бажанні Сулима просив, щоб йому в труну поклали золоту медаль, отриману від Папи Римського. Та мати труну Сулимі не судилося: багаторазовий переможець турків, який узяв фортецю Кодак, мусив простягати шию кату. Після лютих мук гетьману відрубали голову, тіло його четвертували і для остраху іншим розвісили на міських мурах польської столиці. За рішенням сейму трьох його сподвижників було четвертовано на центральній площі у Варшаві. Іва́н Сули́ма народився в православній шляхетській сім’ї в с. Рогощі Київського воєводства. Із молодих літ здобув добру освіту. Зустрів свою єдину Улясю,
Далі

Мирослав Гай: ​Украина уничтожает РФ

За тысячи лет противостояния Империя VS Украина победила последняя. Все попытки колонизировать Украину сталкивались с сопротивлением на физическом, культурном, научном и ментальном уровне.Тысячи восстаний, литература, 1384 памятника Шевченко по всему Миру, тысячи произведений искусств украинских авторов, актеры украинского происхождения... У каждого лауреата Нобелевской премии по физике в команде был украинец. Наши модели входят в топ сто, наши дизайнеры работают над лучшими картинами Голливуда, наши соотечественники были среди создателей Гугл. Наши изобретения лежат в основе сотен корпораций.
детальніше тут

МАРИНА МАЗЕПА

Марина (тобто "морська діва") Мокієвська (Макієвська), якщо вірити Вікі, народилася близько 1624 р. на Білоцерківщині. Її батько і брат були полковниками у війську Богдана Хмеля. Рід їхній був старовинним, шляхетським, мали землі на Волині. Марина отримала гарну освіту, судячи з її листування. У 1638-му вийшла заміж. – Та ти шоо? Їй же було 14! Що, дуже багатий посватався? – Та ні, ніхто й не сватався. Просто у червні 1638-го Стефана Мазепу засудили до страти. Хоч він був років на тридцять старшим, Марина згадала старий звичай. Дівчина, яка посватається до засудженого, врятує його від смерті. Так вона і вчинила.
детальніше тут

Дворянин, який стояв у витоків ОУН

28 березня виповнилося 120 років теоретику Організації Українських Націоналістів Миколі Сціборському (псевдо Рокош, Житомирський, Органський, Луцький, Юрій), який стояв біля витоків ОУН, був автором одного з проектів конституції Української держави, членом Проводу Українських Націоналістів. Сучасні дослідники називають його одним із стовпів українського націоналізму.
детальніше тут

Україна і “московскоє врємя”.

ВІД ЛЬВОВА ДО ХАРКОВА – 24 РОКИ 

Між Львовом і Харковом існує дещо спільне, але є багато, що різнить ці міста. Львів у часи короля Лева Даниловича був столицею України-Руси і Харків був столицею – Української Совєтської Республіки. І хоча деякі тупенькі голови називають Харків першою столицею України, проте це неправда:Харків став столицею на шістсот років пізніше від Львова. Львів розташований на крайньому Заході України і захищає тут її кордони, а Харків – на крайньому Сході України і радше боровся проти незалежності нашої держави, прагнучи віддати її у російське ярмо. Але то було раніше.
 Сьогодні Харків, як і Львів, стає оплотом боротьби проти сепаратистів і російських окупантів. І у Львові, і у Харкові комуністична радянська влада спорудила пам’ятники Леніну, причому Харківський монумент був найбільший в Україні.
Фото.Демонтаж памятника Леніну у Львові 14 вересня 1990 р (зліва) і демонтаж памятника Леніну у Харькові 28 вересня 2014 р
далі

Кого ж переміг Данило Галицький під Дорогочином?

Вже виповнилося 775 років від однієї найбільш замовчуваної битви в українській історії - перемоги Данила Галицького над німецькими лицарями під Дорогочином. Довідник з історії України представляє цю визначну подію скромно, трьома рядками в біографії Данила Галицького: 1238 року розгромив німецьких лицарів, очолюваних магістром Бруно, які захопили місто Дорогочин
 Пора вже почати писати свою історію не з позиції рабів, а з позиції героїв.
далі

Олекса Тихий. Лицар із Донеччини

«Не біда, а вина кожного інтелігента, кожного, хто здобув вищу освіту, займає керівні посади, а живе тільки для натоптування черева, байдужий, як колода, до долі свого народу, його культури, мови», – вважав Олекса Тихий, український дисидент, мовознавець, член-засновник Української Гельсінкської групи. Він народився 27 січня 1927 р. на х. Їжівка, Донецької обл. Батько Іван, робітник, помер по війні. Мати Марія, селянка, померла вже під час його останнього ув’язнення. Брат Микола, на два роки старший, загинув на війні. Мав Олекса сестер Зіну та Олександру. Олекса Тихий крокував звичним шляхом гвинтика СРСР: школа, три дипломи – транспортного, сільськогосподарського інститутів, працював у Златоусті. У 1948 р. під час виборів зауважив, що єдиний кандидат у депутати – це дуже широкий вибір, за Олекса був ув’язнений.
далі