середу, травня 16, 2018

Ленін би позаздрив такій розкоші. Як живе головний комуніст України Петро Симоненко

На дружину Симоненка Оксану та двох синів записано безліч нерухомості по всій Україні та столиці Напередодні, 9-го травня, СБУ провела 24 обшуки в лідерів українських комуністів, в тому числі і у Петра Симоненка, за підозрою у злочині поваленні конституційного ладу. Сам ж Симоненко втік до Москви, а вже там його назвали «агентом СБУ». Журналісти дізналися, чи справді Симоненко працює на силовиків, як живе і чим він займається у Києві.
детальніше далі

"Віроломство генерала Галлера…". Чи був дозвіл на використання "Блакитної армії" проти українців?

Одним із важливих питань у дискусії про польсько-українську війну 1918—1919 років є участь у боях проти українців Армії Галлера. Як відомо, ту війну українці програли, і Східна Галичина опинилася під польською окупацією. Серед вирішальних чинників, які схилили шальки терезів на бік поляків, стало прибуття на "український" фронт із Франції численної та добре оснащеної армії. З приводу її участі у війні проти Західноукраїнської Народної Республіки можна почути дві, на перший погляд, взаємовиключні тези. Перша — Армія Галлера створювалася Антантою для боротьби з більшовиками, а тому Польща не мала права використовувати її проти українців. І друга — поляки отримали від Антанти необхідний дозвіл, а тому Армія Галлера могла діяти і на території Галичини. Але чи дійсно обидві ці тези взаємно заперечують одна одну?
детальніше тут

По сторінкам історії УПА. "Сом", "Гарпун" і "Сівко". Формування і загибель першого штабу УПА

"Якщо ми не хочемо втратити свій вплив на народ, то боротьбу проти німців повинні повністю взяти у свої руки, в особливості на Волині та Поліссі, де вже стихійно створюються різні отаманські групи, як наприклад, "Бульби" та ін.", — заявив на першій військовій конференції ОУН(б) у жовтні 1942 року військовий референт Волині Василь Івахів.
Детальніше тут

Припудрений зворотній бік “руського міра”

Аналізувати слова та дії будь-якого підданного рф в нашій ситуації – приблизно те ж саме, що спостерігати за крокодилом і прикидувати, заплаче він чи не заплаче, коли жертиме наше дурне теля. Жертиме. Будь-який “доброволець” Пашинін, лукавий “правдоруб” Нєвзоров, “ліберальні” Ксюші, не кажучи вже про тучу твєрських “блоґерів” – не більше ніж припудрений зворотній бік “руського міра”, який м’яко сіє зневагу до української держави. А коли російська зброя вбиває українців – похитує головою та з печальним виразом цокає язиком, не більше.
детальніше тут

Історик Ярослав Грицак: «Історію України неможливо любити»

Про значення минулого 
 Історію України неможливо любити. Вона складна. У ній багато поразок і зрадників. Однак, якщо ми хочемо відбутися, ми повинні свою історію знати І враховувати. У 1991 році висновок Дойчебанку був такий: з усіх республік колишнього Союзу Україна має найкращі шанси на становлення. Вони взяли це не «зі стелі»: врахували потужність промисловості, аграрного ектору, науковців, освіченість населення, культуру. Однак іронія долі така, що й майже через 30 років Україна, фактично, залишається на тому ж місці. Бо в нас не було історії за всіма цими напрямками. Або ми не врахували її уроків. Минуле має дуже велику гравітаційну силу – воно не дозволяє нам відірватися до землі, якщо ми не вивчимо цей досвід.
детальніше тут