Василь Шкляр: не хочу повертати Донбас ціною життя кращих синів України — він того не вартий

"Частина Донбасу пішла за Росією. Тамтешній люд закликав сусідню державу ввести війська і сам підняв зброю супроти українців. І тепер мене не цікавить їхня ментальність", — зазначив письменник "Частина Донбасу пішла за Росією. Тамтешній люд закликав сусідню державу ввести війська і сам підняв зброю супроти українців. І тепер мене не цікавить їхня ментальність", — зазначив письменник. Василь Шкляр На сайті "Главред" відбувся чат із Василем Шклярем — відомим українським письменником, якого цілком справедливо називають "батьком українського бестселера", адже вихід кожного його твору стає справжньою літературною подією. Розмова йшла і про дитячі книжки й про інтелектуальність українського читача, і про багаторічну війну Росії проти України й про те, як повертати уми мешканців окупованих територій назад, до України, та й загалом, чи варто це робити.
продовження тут

Як росіяни придумали "русских"

Зараз "русский" зобов'язаний любити Путіна, що, в принципі, й робить, на 86 і більше відсотків 
Не можна створити лояльне населення із захопленого населення. Не вийшло у комуністів, нічого не вийде і у Путіна Відомий терорист Ігор Стрєлков-Гіркін повідомив у своєму акаунті, що новим членом Комітету «25 січня» став Ерік Лобах, також відомий, але в інших колах. Стрєлков-Гиркін наводить біографію Лобаха, де йдеться про «національність»: «до 16 років жив у Казахстані і носив прізвище Абдрашитов (Абдрашитов - прізвище батька, Лобах - дівоче прізвище матері). У 1990 році переїхав разом з батьками в Москву і змінив прізвище та став «русским».
продовження

БАСНИ ПРО КРОВНОЕ БРАТСТВО — НАИКОВАРНЕЙШАЯ ЛОЖЬ, КОТОРОЙ РОССИЯНЕ УСЫПЛЯЮТ НАШУ БДИТЕЛЬНОСТЬ

Любимое утверждение российских патриотов, что название, по всем признакам, европейской страны Украины происходит от слова языка, который принято называть российским: “Окраина”, на самом деле, как ни печально для них самих, подчеркивает сущность, но далеко не Украины, а именно России!
Далі

ЭТИХ КАРТИН НЕТ В УЧЕБНИКАХ РОССИИ

Этих картин нет в школьных российских учебниках. А зря. Алкоголизм и насилие в семье, издевательства над детьми, бесправие, грязь, прочие духовные скрепы. Чего только не увидишь на картинах русских художников...
 Алексей Корзухин. «Пьяный отец семейства». 1861 г. На картине — пьяный дебош в русской семье. Ужратый отец наезжает на жену, она покорно сидит. Вид у пьяного папаши — крайне злобный. Сейчас будет бить, видимо. Испуганный ребенок прижимается к матери.
Дивись далі тут

Славнозвісний Дiд Панас - щирий український єврей

Кто бы мог подумать? Если, конечно, уже не знать, что Дiд Панас - таки аид.
Дед Панас — легенда для тех, кто был ребенком в 60-80-х годах.
 Для многих из нас детские сны были веселыми, легкими и красочными именно потому, что перед ними Дед Панас рассказывал свою вечернюю сказку.
 История семьи Вексляров
 Петр Ефимович родился 10 июня по новому стилю (28 мая по старому) 1911 года в зажиточной еврейской семье в городке Тальное Уманского уезда Черкасской области. В «Краткой исторической справке о городе Тальное» есть версия, что своим названием этот городок обязан немецкому слову tal (долина), которое евреи-ашкенази привезли в те места в 50-х годах XVII века (на идише слово «долина» тоже звучит как «таль»). Настоящая фамилия актера — Вексляр, которую, впрочем, пришлось изменить в 30-40-х годах. У Петра было два брата. Старшего убили в годы Гражданской войны, а младшего — в 1942 году под Сталинградом. Родители были расстреляны фашистами. Потеряв родных, Петр воспитывал дочь младшего брата Аллу. По другим данным, родители будущего актера умерли своей смертью, а брат был только один.
продовження

У ЧОМУ ТРАГЕДІЯ КРАЇНИ?

З одного боку, пануюча більшість громадян, що вражені жахливим совком. У них звичка мало працювати та нічому не вчитись, з розрахунком, що їм держава і так всім зобов'язана та все має дати. При цьому, що характерно для українців, десь підсвідомо розуміють, що насправді ніхто і нічого їм не дасть, більш того намагатимуться ще і обікрасти. Тому самі намагаються десь обдурити, що державу, що сусіда. З іншого – у нас переважно бидло-еліта. Яка жахливо безграмотна та неспроможна робити щось змістовне. Вона нічому не навчається. Майже ніхто з них книжок не читає. Тому якщо ти намагаєшся їм щось написати, з поясненням як регулюються ті чи інші питання в світі, та як це можна впровадити в Україні, то вони навіть не готові це прочитати. Всі їх здібності зосереджені лише на тому, як розірвавши на собі далеко не останню сорочку, розповісти про мудрий український народ, виключно про інтереси якого тільки і дбають. А потім дірвавшись до влади, ця бидло-еліта може тільки красти, при цьому переважно, навіть не з прибутків, а зі збитків. От так і ходимо по колу вже чверть століття.
Джерело