Ледарство і волоцюзтво москвина

Історична доля оселила москвинів у багнистому північному пралісі. Рільництво там було можливим лише на горбках сухішої землі, що були поміж болотами, річками, озерцями. Там москвин вирубував ліс, палив його і засівав у попіл зерно. По п’ятьох роках така „паль“ уже не родила, і москвин кидав її, а шукав нового, не вирубаного горбика землі. Отже, навіть рільництво було кочовим, аж поки уряд не прив’язав москвина до землі кріпацтвом.
продовження далі

АМНЕЗІЯ - ЦЕ НАШЕ ВСЕ

Щороку, яксамраз 21 лютого, я вперто усім нагадую цей день. 21 лютого 2014 три "лідери опозиції" уклали угоду з Януковичем у час, коли на бруківці вже лежали трупи. І цей документ нікуди не дівся. В «Угоді про мир» з Януковичем було прописано кілька речей, які на людських смертях собі виторгували "опозиціонери". Протягом 48 годин мав сформуватися «уряд національної єдності» з числа Партії регіонів, «Батьківщини», «Удару» і «Свободи». В парламенті мала з’явитися змішана коаліція. Обмеження диктаторських повноважень Януковича мало розтягнутися до вересня 2014 року, а самі вибори нового президенти – не пізніше грудня 2014-го.
детальніше тут

РОСІЙСЬКІ "ЛЖЕБРАТИ"

Война с Украиной стала для российского обывателя шоком. И не столько потому, что украинцы оказались серьезным противником, а не «младшими братьями», то есть героями привычных для обывателя анекдотов, которых можно закидать шапками. Шоком стала разница в мышлении. Если бы мы были черными, красными или желтыми – не проблема. Все было бы понятно и объяснимо. Но перед ними были люди, которые так похожи внешне, долгие годы жили в том же сталинском бараке общего концлагеря, говорят на похожем, а иногда и на том же языке. И, несмотря на это, совершенно другие. Пожалуй, все можно было бы объяснить с помощью сравнительно нового анекдота про разницу во время акций протеста в Киеве и Москве.
 Кирилл Сазонов
детальніше тут

Ярослав Грицак про покоління молодих українських політиків: "Красиве, галасливе — але імпотентне"

Днями історик Ярослав Грицак прочитав у Чернівцях лекцію про можливості подальшого розвитку Україні, зокрема про те, як на них впливають наші цінності. Окремо розмова торкнулась молодого покоління – тих, хто народився у 1980-х та 90-х. Вони, здебільшого, й були слухачами цієї лекції. Представники цього покоління стали рушійною силою Євромайдану, одними з найактивніших волонтерів та нових політиків. Але серйозних політичних успіхів це покоління зараз не має. Чому так виходить, і чи можливо це змінити? З дозволу пана Грицака портал INSIDER оприлюднив цю частину лекції. Пропонуємо її вашій увазі.
продовження тут

По сторінкам історії УПА.Отець Михайло Симонович – перший душпастир УПА

Пропонуємо Вашій увазі біографію людини, яку можна вважати першим капеланом УПА, в роки Другої Світової Війни. Біографію оприлюднюємо з книги “Родовід Симоновичів”, яку надав її автор, і син от. Михайла Симоновича – Євген Михайлович Симонович. Найближчим часом ГІ “Поліська Січ”, оприлюднить відеоспогади Євгена Михайловича, який не лише був очевидцем освячення жовтоблакитних стягів УПА “Поліська Січ” в місті Олевську 21 серпня 1941 року, а й був учасником багатьох цікавих подій. Михайло Олександрович Симонович “Він обрав у своєму житті шлях нелегкий, тернистий, зате благородний – це шлях служіння народові“.
детальніше тут

Слава Росії – Смерть ворогам

Головні лідери, батьки російського фашизму Костянтин Родзаєвський (1907-1946) та Анастасій Вонсяцький (1898-1965). Цікаво, що обидва вони походили зі зросійщених польських родів, обидва служили в російській армії брали участь у білому русі, обидва опинилися на еміграції були активними прихильниками монархічної ідеї. (Треба зауважити, що Вонсяцький у складі білої армії воював проти Армії УНР на території України). Обидва з часом очолили окремі центри російського фашистського руху. Родзаєвський став автором перших ґрунтовних теоретичних фашистських робіт, він з допомогою однодумців 1931 року заснував у Харбіні Рускую фашистску партію та став її генеральним секретарем.
Детальніше далі

СОВЕТСКАЯ АРМИЯ ПРОТИВ ЦАХАЛА

Как всегда – сняв погоны, сдав документы, советские войска отправлялись в чужие страны убивать. "Имейте в виду, если вас собьют за Суэцким каналом и вы попадете в плен – мы вас не знаем, выкарабкивайтесь сами", – заявил министр обороны СССР, маршал А.А.Гречко советским летчикам, отправляемым в Египет. Как это знакомо. Даже намекать не надо – всем понятно.
детальніше тут