Намір був знищити українську націю як таку: знищити частину фізично, а решту «переробити» – Сербин

Щороку українці дізнаються нові факти, усвідомлюють зв’язок між вже відомими подіями і доходять висновку, що геноцид українців не обмежився Голодом 1932–33 років, що репресії проти української інтелігенції, проти церкви, проти носіїв української свідомості та культури розпочалися раніше і тривали довше, ніж сам геноцидний голод. На це свого часу вказував ще творець самого терміну «геноцид», львівський юрист Рафаель Лемкін. Як охопити всі ці події, як розширити розуміння українського геноциду з боку радянської влади? Про це говоримо з істориком, професор Квебекського університету в Канаді Романом Сербиним.
Далі

Якщо нам плакати, то тільки символічно – від радощів та перемог!

Історія України складалася так тяжко, що українці, а здебільшого, українки, багато плакали. Це відобразилося в багатьох народних піснях – в них якщо не плакали, то ойкали. Загалом, тужливість стала однією з емоційних фарб української пісні. Але настали нові часи, і молода українська пісня – і лірична, і тужлива, і ритмічно-бадьора – почала дедалі більше бути присутньою в ефірі.
Детальніше тут

"ЗА РОДИНУ, ЗА СТАЛИНА!": міфологеми радянської пропаганди і правда історії

Радянська влада роками свого кривавого правління, масштабними репресіями, знищенням "неблагонадійних політичних злочинців", злочинною евакуацією-ліквідацією фактично перетворила частину населення на вимушеного союзника окупантів
Детальніше тут

Шевченко проти Системи

Він прожив лише 47 років. І тільки 13 із них (!) був юридично, «законно» вільною людиною. Решта 34 — це роки кріпацтва та заслання на «солдатчину», в оренбурзькі степи та прикаспійські пустелі... Попри це, Тарас Шевченко наново відродив українську націю — як своїми геніальними творами, так і, що не менш важливо, прикладом власного унікального життя (скільки талановитих митців співали гімни свободі, але лише одиниці з них, подібно Шевченкові, готові були пожертвувати за неї кар’єрою, «успіхом», здоров’ям, по суті, життям).
Далі

ХІБА ЦЕ МОЖНА ЗАБУТИ? ХІБА ЦЕ МОЖНО ПРОБАЧИТИ?

24 листопада в Україні відзначатиметься 85-а річниця Голодомору. У 1932-1933-х гг.на багатій українській землі лютував голод, якого не знала історія. Більшевицкий режим і створені ним продзагони насильно забирали у селян хліб, корів, усю живність, навіть лук і квасолю, штучно створюючи голод серед селян. Цілі села вимирали на Україні. Тих, хто залишився, хто вижив в цьому голоді, як худобу загнали в колгоспи, радгоспи. Хочу привести спогад з книги "Родовід моєї сім'ї" (2002 г) мого нині покійного батька Миколи Федотовича Мазуренко : "Під час голоду ми були хлопцями, мені було трохи більше десяти років, але ті страшні часи мені запам'яталися на все життя . Удома бувало так, що їли солому. Мати її варила на воді. Ходили в степ ловити ховрахів, потім мати варила як би--суп, а шкірки здавали або міняли на гнилій буряк, кислу капусту і т.д. Їли все: кропиву, лободу, колір акації, жаб, навіть собак ловили. Батько ходив на роботу.

ОЛЬГА ПЕТЛЮРА

23 грудня 1885 року народилася дружина голови Директорії Української Народної Республіки Симона Петлюри Ольга Опанасівна Петлюра (до заміжжя — Більська; 1885-1959), активістка Політичної еміграції УНР в Парижі. Мати української поетеси-емігрантки Лесі Петлюри (1911-1941), яка померла молодою. Про дружину Головного Отамана військ Української Народної Республіки Ольгу Петлюру відомості скупі, тим більше, що С. Петлюра до революції також був малознаним.
детальніше