Цей гіркий монолог виголосив у соцмережах володимирський активіст Роман Мартинюк. Уже кілька місяців поспіль він разом із іншими волонтерами забезпечує 51-у бригаду найнеобхіднішим. І про стан справ у нашому війську Роман має що сказати - накипіло... Тож йому слово:
- Учора в Рівному було стільки горя і сліз. Були й наші ЗМІ — немов стерв'ятники, накинулись на джерела інформації. Їх організовано завезли в розташування табору на полігоні. Все показали, розказали. Навіть якогось псевдоактивіста місцевого підкинули для солідності.
Партизани давали інтерв'ю, розповідали страшні речі на камеру, жалілися на побут та 45 діб. Журналюги не жаліли місця на носіях, щоб писати-писати-писати. І як наслідок — 20-30 сек поверхової статистики та сумний відеоряд… Чомусь мені здається — жоден телеканал не підніс цю трагедію українського народу вище рангу щоденних подій.
рештою, і представницький рівень теж буденно-нікчемний. Воєнкоми, Таран, якісь депутати… Жодного мера? Жодного губернатора? Лише рідні та сльози! Ах, так — місцеві органи влади виділяли транспорт — тупі вантажні буси, а волиняни прислали тентовані вантажні ГАЗЕЛЬКИ із однієї державної фірми!!! Отакої! Хлопців додому везли, мов вантаж! Не як героїв і жертв — а як мішки з вантажем. Так — груз 200!
Подробности
Усі щурі повилазять із нор сьогодні — всі посадові особи місцевих органів влади будуть піаритись саме сьогодні, будуть піднімати і закріпляти свої срані рейтинги в очах у безмовноі вбитої горем публіки. А ми слухатимемо. Віритимо. І клястимемо клятих сепаратистів, яких, як чупакабру й бандеру, ніхто не бачив!
Зауважу, що саме місцеві жителі Волновахи відвезли усіх поранених бійців у районну лікарню і охороняли їх там, доки за 90 км змогли прибути наші!!! На всіх блокпостах, окрім частково 10-го, місцеве населення з тихим та помірним розумінням ставилось до наших. Лише Волноваха волновалась. Просили пост забрати. І генерали могли його забрати. Не Яцків, а генерал Хомчак Руслан Борисович, командувач ОК Південь, міг змилуватись і перенести той проклятий 10-й пост.
Думаю, його для круглої кількості тикнули аби куди… Тож його розташування не було, напевно, принциповим. Та генерали не здаються. "Ні кроку назад", — кричав він Яцківу!!
Я особисто брав за руку молодого чоловіка із мікрофоном 1+1 в руках. Спробував заінтригувати… Та де там! Екскурсію з зоопарку 51-ї ОМБР організовано вивозили у світ… Тоді ми із Олексієм Панасюком буквально напали на знімальну групу, яка замешкалась у нетрях між наметами. Це виявилась журналістка Аня Махно з оператором із телеканалу zik. 10-хвилинний емоційний діалог на камеру зробив нас однодумцями. ЗІК у новинах подав частину мого палкого прокляття генералам - лише частину. Та записи не горять. Надіюся, сміливість Анни Махно переможе — і моі слова почують ті, хто повинен їх боятись, і ті, кому необхідно їх знати...
Це надзвичайно скорботний день в Україні! Одночасно 17 патріотів приїхали додому у трунах. Рідних та близьких було багато на полігоні. Повно міліції. За покликом душі ми теж там були. І наше горе — це горе рідних, помножене на біль та сльози в очах чесних офіцерів, з якими ми за ці місяці стали рідними.
Перший — Комбриг Яцків. Серце молодого офіцера (1974 року народження) ледь не зупинилося просто на льотовиську. Він не зміг його стримати...
Комбриг не зміг віддати своїим побратимам останню шану - його з з літака на ношах доправили в реанімацію...
На самому ж полігоні десятки машин. Деякі аж такі круті! Певно, депутати! Може, броники хлопцям привезли?! Ні, вінки, це дешевше! Командування ОК "Північ" пішло ще далі — наказало єдиному офіцеру бригади, що залишився у Володимирі, придбати за невідомі (свої?!) кошти 17 вінків хлопцям! і підписати їх "від командування". Суки, отакий цинізм!
Штаб округу сьогодні вночі екстрено освіжив усі свої "Урали" для перевезення хлопців із аеропорту на полігон. Солдати ФАРБУВАЛИ "УРАЛИ" ЦІЛУ НІЧ!!! Щось йокнуло у вас в душі?!
А скільки модної міліції приїхало! Були всі, навіть генерал МНС.