Спочатку було дике поле.
Україна має давню і славну історію. Але не всі українські землі були заселені одночасно. Якщо узбережжя Чорного моря було заселене, ще за часів Древньої Греції, а центральна і західна Україна була територією Київською Русі, то південь і схід України ще у ХV-XVI cтт. були незаселеним простором, і мало назву Дикого поля. В часи козацької держави там знаходилися тільки передові козацькі форпости, згодом вони розширилися до невеликих поселень. Та бурхливе заселення територій сходу навколо Сіверського Дінця розпочалося тільки після того, як там розпочали промислове добування кам’яного вугілля. Вугледобувні компанії завозили сюди люд із всієї Росії.
Звісно, що українських селян було важко завербувати до роботи під землею, а ось безробітний і безземельний люд з усієї Росії стікався сюди мов струмки після зливи. Тому Донецький басейн був заповнений не чистим козацьким духом, а найрізноманітнішим людом з самих нижчих шарів імперії. Про звички і культурний (ліпше назвати безкультурний) рівень трудового люду Донбасу кінця XIX ст.. початку XX ст.. найкраще описав Купрін у своїм знаменитім романі «Яма». Де він описав звички і норов люду, що мешкав у Юзівці (нинішній Донецьк). Гроші отримані важкою працею у підземних копальнях не несли у сім’ї, а пропивали, або віддавали повіям. Та і міцних сімей, вінчаних в церкві, як у інших українських містах і селах, в шахтарських містечках Донбасу не було. Адже жили шахтарі в бараках, що зовсім не були пристосовані до сімейного життя. Сімейні ж будували поблизу шахт халупи і землянки. Ось в таких умовах і жив робочий люд Донбасу.
продовження буде
Україна має давню і славну історію. Але не всі українські землі були заселені одночасно. Якщо узбережжя Чорного моря було заселене, ще за часів Древньої Греції, а центральна і західна Україна була територією Київською Русі, то південь і схід України ще у ХV-XVI cтт. були незаселеним простором, і мало назву Дикого поля. В часи козацької держави там знаходилися тільки передові козацькі форпости, згодом вони розширилися до невеликих поселень. Та бурхливе заселення територій сходу навколо Сіверського Дінця розпочалося тільки після того, як там розпочали промислове добування кам’яного вугілля. Вугледобувні компанії завозили сюди люд із всієї Росії.
Звісно, що українських селян було важко завербувати до роботи під землею, а ось безробітний і безземельний люд з усієї Росії стікався сюди мов струмки після зливи. Тому Донецький басейн був заповнений не чистим козацьким духом, а найрізноманітнішим людом з самих нижчих шарів імперії. Про звички і культурний (ліпше назвати безкультурний) рівень трудового люду Донбасу кінця XIX ст.. початку XX ст.. найкраще описав Купрін у своїм знаменитім романі «Яма». Де він описав звички і норов люду, що мешкав у Юзівці (нинішній Донецьк). Гроші отримані важкою працею у підземних копальнях не несли у сім’ї, а пропивали, або віддавали повіям. Та і міцних сімей, вінчаних в церкві, як у інших українських містах і селах, в шахтарських містечках Донбасу не було. Адже жили шахтарі в бараках, що зовсім не були пристосовані до сімейного життя. Сімейні ж будували поблизу шахт халупи і землянки. Ось в таких умовах і жив робочий люд Донбасу.
продовження буде
Немає коментарів:
Дописати коментар