Дуже довго російська література, а потім і кінематограф вкупі з засобами масової інформації культивували в їхньому суспільстві образ хохла-малороса: тупуватого, боягузливого, подекуди кумедного, але загалом – добродушного і беззлобного селюка. Любителя сала, горілки та тужливих народних пісень. Якщо він уже й брався за шаблю/ціп/косу – то винятково задля боротьби проти абстрактних «ляхів» і «бусурманів» та заради єдності з «братнім російським народом».
Навіть в часи СРСР, коли, принаймні на словах, здійснювалося формування «нової етнічної спільності – радянського народу», цей шовіністичний підхід зостався практично незмінним. Штамповано-стереотипні шаровари, вишиванки, віночки зі стрічками, бандури і сало з горілкою (без них – ну ніяк).
детальніше тут
Немає коментарів:
Дописати коментар