Переглядаючи в інтернеті записи інтерв'ю із учасниками визвольного руху і
кожен раз звертаю увагу на непогану форму тих бабусь/дідусів, а також усвідомлені і переосмислені слова, які вони промовляють, тверезість думки і, що найважливіше, вони ні на хвилину, ні не секунду у момент сильного болю під час побиття у радянській тюрмі, ні у таборах, ні на мить не розчарувалися, не зрадили ідеї, за яку ладні були віддати все... Звісно, що ідеалізувати кожного повстанця УПА не варто: були серед них зрадники та боягузи. Але чимось надзвичайним для мене є все ж великий відсоток тих борців, які загинули за Україну і ті, які, витримавши тортури нквсівців та сталінські табори, мужньо тримаються сьогодні. Мабуть важливим є для бабусі та дідуся не гроші і визнання, а те, що вони, перше, вибороли омріяну Україну; друге, не видали нікого з своїх, не взяли тягар зради; третє, під час важких робіт на Колимі вони не відмовилися від своїх ідей. У свої 90 з гаком вони жвавіші за молодших на 10-20 років совкових дідів та бабів. Вони слідкують за сучасними подіями і знають ворога в обличчі Росії, дуже добре. Він їм відомий давно. Сьогодні ветерани УПА благають не здаватися, не падати духом, а бити ворога на Донбасі і "пяту колону" по всій Україні. Якщо програємо, то буде велика біда. Будьте переконані - вони сильні і у свої 90 з гаком і мізерною пенсією вони дають собі раду, бо вони армія повстанська, бо це Армія УПА.
Вячеслав Мазуренко
Вячеслав Мазуренко
Немає коментарів:
Дописати коментар