Московія - продукт Орди, країна, яка завжди нищила Русь

Як склалося переконання, що “Татаро-Монгольське іго” закінчилося в 1480році? Що таке особливе сталося в 1480 році? Через так зване “Стояння на Угрі”? Гордовите потрясання повітрям двома ординськими арміями? Одна з яких зберегла ординське Православ’я, що мутувало в Московське, а інша — знайшла собі нового пророка і прийняла Іслам? Московські історики стверджують, що Золотоординське іго нібито закінчилося наприкінці XV століття, доводячи це тим, що Москва нібито припинила платити данину Орді. Насправді все було дещо інакше: У 1480 році духівник Івана ІІІ, архієпископ Вассіян називає великого князя московського “Великої Руської країни царем” і звільняє його від клятви вірності Ординському царю. Але як же тоді бути з Кримським царством? Як бути з Кримом?

Життя Московитів: жахлива правда історії, яку ховають

У московитів дуже багато цікавих звичаїв, які абсолютно не підпадають під розуміння і природу звичаїв слов’ян. Основою цього дослідження є відомості, викладені виключно іноземцями, які перебували на території Московії з XV по XVII століття. Це більше 40 пам яток історії, свідчення, записки, щоденники, описи, доповіді і т.д., які збереглись до наших днів в оригіналах чи копіях, перекладені на російську мову і розміщені на сайті бібліотеки східної літератури. Звичайно, ми можемо звинувачувати їх в упередженості, відсутності системних знань, нерозумінні звичаїв та звичок абсолютно чужої для них держави.
детальніше далі

Мифы «Третьего Рима». Миф 13: Наследники Рюрика

Московские самозванцы всегда гордились своим божественным происхождением и всегда насмехались над низким, не заслуживающим уважения, холопским происхождением европейских монархий. Представьте себе, вы при знакомстве представляетесь: «Москва - наследник Киева, наследник Константинополя, наследник Рима»... А вам в ответ: «Наследник? А почему родители ваши это отрицают? Да и о каком наследовании может идти речь – если все перечисленные вами представители живы и еще не одну тысячу лет живы будут»? А потом и вовсе спросят: «Наследник? А почему же вы тогда придерживаетесь культурных традиций Константинополя? Историю Киева себе присвоили? А Риму вообще Джихад объявили»? Интересно, правда? А главное, что ответить «наследнику» самозванцу нечего!
Детальніше далі

Русский - это не национальность, это социальное сословие.

Это не нация. У русских нет своего национального образования. Вы что-то слышали о русской национальной республике? И не услышите - нет таких. Есть Татарская, Башкирская, Чеченская и прочие республики. А у русских есть только империя с завоеванным населением, где они составляют её клей - служивый народ. Русский - это не национальность, это социальное сословие. Можно ли называть национальностью воровское сообщество? Наличия языка, на котором они говорят, наличия блатной культуры недостаточно. Можно ли называть национальностью римских легионеров? Чувства единой общности и психологии завоевателя недостаточно. Можно ли называть национальностью янычар? Многолетних традиций, обычаев, образа жизни недостаточно. Любой националист предан, в первую очередь, своей нации, и только как следствие этого - государю и державе, если те обеспечивают ее безопасность.

Что же ты натворил, Феофан Прокопович?!?! Ты предал не только народ Киевской Руси, но и душу Московитам!

Andrei Anzimirov

СЛОВО «РОССИЯ», НОВОЕ НАЗВАНИЕ МОСКОВИИ, официально ставшей империей, было предложено ПЕТРУ УКРАИНЦЕМ ФЕОФАНОМ ПРОКОПОВИЧЕМ, яркой, хотя и противоречивой фигурой украинской истории 18 века 

  

Именно Феофан Прокопович стал при Петре I автором чисто идеологического тезиса о выдуманном «триедином русском народе» (дескать, что украинцы, московиты и беларусы - один «триединый» народ). Эта концепция архиепископа Феофана впоследствии стала в Российской империи официальной, хотя и противоречит данным науки.

детальніше далі

Россия - зло. Самое, что ни на есть зло, в своем первозданном виде.

Давно известно, что Москва — место проклятое! Поэтому, в защиту москвичей можно сказать пару слов: не виноваты они, что их предки для житья-бытия выбрали такое дрянное место. Так уж судьба распорядилась. И плюйте в лицо тем, кто говорит о московитах «руки из #опы, руки из #опы». Это место во всем виновато – мокшанские топи и кучково городище. А оно с самого начала было гнилым. Большевики вообще перестроили Москву по каббалистическим принципам. И сегодня москвичи не способны или не хотят убрать из центра российской столицы сатанинский зиккурат, который возвышается на лобном месте, усеянном костями врагов и соотечественников. Ну, да ладно, это их право: Я в который раз убедился, что Россия - зло. Самое, что ни на есть зло, в своем первозданном виде. Вся история России - история зла, подлости, азиатского коварства, варварства.
детальніше далі

Кремлевский миф о «триедином русском народе»

Кремлевский миф о «триедином русском народе» — есть чистейшей воды психоисторическая операция, растянутая на века. Ее цель – это попытка управления прошлым, его подгонка под политические и идеологические кремлевские сегодняшние искривления. И это попытка управления будущим, которое Путиным строится под новую российскую империю без границ. В этом мифе используются грамматико-лингвистические манипуляции с главным словом «Русь». Ведь того, кто родился на Руси, логично именовать – «руський», или «русич», «русин» (то есть – кто), но никак не «русский». В данном случае мягкий знак имеет огромную историческую силу, ибо прямо указывает на Русь, а не на Московию (Залесье) или точнее — улус Джучи. Украина – Беларусь – настоящая Русь, а Московия никогда Русью не была. Это она потом, окрепнув за счет агрессии против соседей, присвоила себе не только их земли, села и города, но и историю, культуру, часть словарного запаса.

Про абсурдність "історичних прав" та претензій Росії на Крим -

19 квітня 1783 імператриця Катерина II видала маніфест, яким проголошувала приєднання Криму до Російської імперії. Багаторічний конфлікт між Росією і Османською імперією за півострів закінчився. Зараз, після окупації в 2014 році, офіційний влади РФ знову святкують цей день, як річницю приєднання Криму. Кремлівські пропагандисти прямо пов'язують нинішній стан справ з подіями 1783 року. Але чи має Росія історичне право на Крим? Спробуємо розібратись. Плавильний котел Всю свою історію півострів Крим був домом для різних народів. Його м'який клімат і географічне розташування робило його зручним перевалочним пунктом на перетині кількох торгових шляхів. А, як відомо, такі перетини ніколи не пустують.
Детальніше далі

Я не против россиян и москвичей…

Я не против россиян и москвичей… я против наглых московитов, воровитых москалей и лживых кацапов, уничтожающих все на своем пути как рыжая саранча! МОСКАЛЬ — искусственно выращенный СОРТ ПОДЛОСТИ как этнос земель Московии (Залесье). Три составляющие московита: • Профессиональная Ложь всегда и во всем… до последнего вздоха (издержки средств как способность существования рабского народа московитов под 500-летней прогибью перед ханами) • Искусное Воровство чужой истории, чужого имени, чужой религии, чужих гербов, чужой земли любой ценой с пеной у рта иль с оскалом • Наглый москальский грабеж под названием «собирание земель»… пока хорошенько не дадут этому московиту по рукам или поддых… 

«Москалики-соколики, поїли ви наші волики»

На 30-е-гг. XVIII в. одной из главных внешнеполитических задач Российской империи оставался захват Северного Причерноморья и Крыма, принадлежавших Оттоманской Порте. Населению Гетманщины и Слобожанщины (также не следует забывать о запорожских казаках) пришлось заплатить огромную цену человеческими жизнями и материальными ресурсами за то, чтобы эти территории перешли под власть Российской империи. Материальная эксплуатация украинских земель во время русско-турецкой войны 1735-1739 годов.
продовження тут

Чорне море,Україна і Московія.

Чорне море було однією з найголовніших основ могутності, добробуту і культури українського народу та держави. І цю основу Україна боронила тисячоліттями. Втрачаючи її, не раз знову повертала. Не допустити український народ до Чорного моря (а з нього і до Середземного і в океан) – було і є стратегічною метою всіх ворогів України. Московія боялася доступу України до Чорного моря і поспішила створити т.н. „Новоросію“.   Катерина ІІ у 1762 р. закликала європейців оселюватися в Південній Україні. Уряд створив „Канцелярію допомоги іноземцям“, її очолив усемогутній Г. Орлов. Треба сказати ,що європейці не вірили московським обіцянкам, бо знали, що в Московії закон – примха кожного „начальника“, їхати не квапилися. З Європи приїхали до незнаної „Новоросії“ лише ті, що не мали нічого: голота, пройдисвіти, мало хто з них узявся працювати на землі.

Завдяки Дімітрію Донському «іго» орди продовжилось на сто років

Продовжую цикл про історичних кумирів росіян. Джерело їхніх гордощів за «славное прошлое» та приклади, на яких виховуються діти. Сьогодні поговоримо про князя Дімітрія Донського. Його перемога у Куликовській битві — одна з головних скрєп росіянської пропаганди. А як же ж: з Ордою князюшка боровся. За це і до лику святих, між іншим, причислений.Насправді князюшка боровся не з Ордою, а — ЗА ОРДУ. Він був вірним холуєм хана Тохтамиша. Справа у тому, що Мамай всупереч брехливій росіській пропаганді ханом не був. Ханом був Тохтамиш. А Мамай був лише одним (і найсильнішим) военачальників — темником. Мамай боровся з Тохтамишем за владу, але оскільки чингізидом не був — не мав права на престол Золотої Орди. Відтак, він пішов іншим шляхом — встановив особистий контроль над західними землями Орди (Московська Русь, Волга, Дон, Північний Кавказ, Крим тощо).Столицею Мамая була генуезька фортецця Кафа.
продовження тут

Rock&Buh; это Вам не путинбургер.

Пока духовноскрепные соседи переименовывают города в путинбургеры, украинцы каждым днём своей свободной жизни посрамляют московитское чучело
Известный индивид – царёк всея Московия – не перестаёт смешить людей бредовыми клопами, поселившимися в кремлёвских головах. То у него Анна Киевская (Anne de Kiev) получается, вроде как, русская принцесса, но, при этом, их, т.е рассейская. Хотя большей части образованного мира давно известно, что рассея к Руси имеет столько же отношения, сколько хам к хамону, т.е. – нисколько.

Правда о татарах

Нынешние татары Татарстана – это булгары, к татарам Орды они никакого отношения не имеют. Когда русские изучают «Русскую родословную книгу» (РУССКАЯ РОДОСЛОВНАЯ КНИГА. Издание второе. В 2-х томах. С.-Петербург: Издание А.С. Суворина, 1895), то она у них вызывает потрясение. Ведь почти все «отцы русской государственности» и приближенные русских царей оказались на деле татарами. Вот так «русский мир»! Татарские корни имеют многие известные дворянские роды России. Апраксины, Аракчеевы, Дашковы, Державины, Ермоловы, Шереметевы, Булгаковы, Гоголи, Голицыны, Милюковы, Годуновы, Кочубеи, Строгановы, Бунины, Куракины, Колокольцевы, Салтыковы, Сабуровы, Мансуровы, Тарбеевы, Юсуповы – всех не перечислить.

По страницам истории Московии.История Романовых: войны, секс, пьянство

Потрясающий, завораживающий рассказ о царской России. «Династия Романовых 1613-1918» Автор: Саймон Себаг Монтефиоре (Simon Sebag Montefiore) Перевод Рюне Р.Муена Документальная литература Издательство Cappelen Damm В увесистом томе «Династии Романовых 1613-1917»
 Саймон Себаг Монтефиоре проводит читателя по коридорам царских дворцов, заводит его даже в спальни, и рисует потрясающую, завораживающую картину царской России, от Михаила до Николая II. Если вы прочитаете эту книгу, то история России никогда не будет для вас прежней. Сочные картины Некоторые картинки так и стоят перед глазами. Например, такая: Петр Великий поднимает голову своей бывшей возлюбленной, которую только что отрубили, и «начинает учить собравшихся анатомии, указывая на перерубленные затылочные позвонки, открытую трахею и сочащиеся кровью артерии, а потом целует кровавые губы и роняет голову бывшей любимой».

НЕ ПІЗНАВШИ МОСКОВСТВА, НЕ ПЕРЕМОЖЕМО МОСКОВЩИНУ!

РАБСТВО І ДЕСПОТІЯ МОСКВИНА
Найпокірніше просимо Вашу Величність правити нами самодержавно. Московські аристократи 1730 р.
 Добровільне рабство створює більшу тиранію, ніж тирани можуть створити насильством.
Г. Мірабо
 Сия сарынь ничем, кроме жесточи унята быть не может.
ПЕТР 1
У пралісі є безліч небезпек людині. За деревами далеко не видко, і не може людина передбачити: звідки і коли впаде на неї нещастя. Це породжує у лісовика не лише підозрілість, а й відчуття безпорадності, що природно обертається на боягузтво. Москвин особисто – великий боягуз, що засвідчить кожний офіцер, що командував московськими вояками. Він нападає лише тоді, коли чує за своїми плечами силу свого гурту, організації, війська, держави. Опинившись сам-на-сам чи побачивши, що його гурт слабший за ворога, впадає в паніку. У спогадах очевидців та учасників війн 1917 і 1941 років знайдете багато фактів великого страху енкаведистів, коли падала чи захиталася їхня влада.
Детальныше

Крепость Русь

Происхождение названия Русь все так или иначе связывают с началом, с истоком, с этносом русские, но так ли это на самом деле? Могут ли быть другие не совсем привычные, традиционные причины происхождения этого топонима? Прежде всего давайте определимся с самими причинами нашего исследования: мы знаем как и весь мир что Русь была за всю историю одна - Киевская. Правда после взятия Киева Батыем топоним начал свое путешествие по территории Руси и мы узнали о существовании Красной, Белой и даже Черной Руси. Стали появляться различные пропагандистские популистские названия Новгородская Русь, Московская и так далее. Но имели ли те кто называл себя Русью право на это название? Право называться русскими? Скажите, вас не удивляет, что во Франции живут французы, в Чехии – чехи, а на Московии живут русские?
 Нет?
Детальніше далі

Ми ніколи не були братами! Ми ніколи не були одним народом!Життя ,побут українців віками відрізнявся від життя і побуту руськіх…

Почитайте,що пише в 1884 році Нечуй-Левицький український прозаїк, перекладач, письменник    який  завжди протистояв  русіфікації УКРАЇНИ  про татарське звірство великоросів і їх різницю від українців. "В великоруській сім'ї батько цар, а його жінка, сини, дочки, невістки, онуки – то його піддані, його кріпаки. Часом по 30 по 40 душ живе в одній великоруській сім'ї і всі покоряються батькові, роблять діло по його приказу. Всі вони без волі, без права, як раби. Звідтіль виходить той страшний сім'яний деспотизм у міщан в Москві. Їх релігійність так само національна великоруська, як у старообрядців чи розкольників: вона вся основана на обряді, на букві, на зверхности, вона не має в собі нічого морального. Од того страшного деспотизму виходить те дике самодурство, той гніт, те звірство, чисто татарське, що проявляється у великоросів, не в одних купцях.

Міфи Аляски: чи має Росія право на півострів

Рівно 150 років Російська Імперія офіційно продала півострів Аляску Сполученим Штатам. З нагоди річниці, російські публіцисти «вибухнули» серією матеріалів про те, що пора б півострів повернути або хоча б пред'явити свої права на нього. Питання більш ніж серйозне.

Портал Знай.ua розібрався в історії продажу Аляски і поспішає розвінчати найпоширеніші міфи навколо цієї події.

Міф №1 Аляску продала Катерина II

ПОХОДЖЕННЯ МОСКВИНА

В жилах московського народу тече щонайменше 80 % азійської крові.
 М. Покровський 
Да, азиаты – мы, с раскосыми и жадными очами!
 О. Блок
Однією чи не найголовнішою з багатьох московських вигадок є походження московського народу. Адже походження великою мірою впливає на духовність народу. А духовність є вирішальним чинником, бо „Дух животворить“, тобто творить життя, в тому числі й матеріальне. Генетика вчить, що людина успадковує від предків не лише фізичні властивості, а й духовні4. Щоб пізнати духовність народу, треба вивчити його походження та природні й господарські умови, за яких він розвивався упродовж кількох десятків поколінь. Прапредки теперішніх москвинів – угро-фінни примандрували на землі теперішньої Московщини та Фінляндії ще за непроглядних часів передісторії. Літописець ХІ ст. згадує про московські племена чудь, лівь, водь, ямь, чухна, вєсь, пєрмь, мурома, мордва, мокша, мєщєра, чєрєміси, югра, пєчора, карєль, зирянь, єрзя, самоядь.
детальніше далі