ВСЯ РОССИЯ-ВЕЛИКАЯ ЛОЖЬ.

Что и говорить. Надо отдать должное советской пропагандистской машине. Граждан Советского Союза воспитывали должным образом, четко в соответствии с требованиями большевицкой программы, а именно: мы, единственно правильное государство, за нами будущее в победе социализма и коммунизма, наша мораль и облик человека и гражданина – самые правильные в мире. И действительно, мы, дети «совка», воспитывались и формировали свое мировоззрение в духе коммунистического патриотизма. Тимур и его команда, подвиги Гастелло и Зои Космодемьянской, подвиги «Молодой гвардии» и 28 Панфиловцев.

ЧИЄ СВЯТО 23 ЛЮТОГО.

Багато десятиліть українці, громадяни СРСР, а потім й України, святкували 23 лютого. У СРСР день 23 лютого офіційно називався «День Червоної Армії і Флоту», а після перейменування Робітничо-селянської червоної армії (РСЧА, рос. РККА) цей день теж отримав нову назву — «День Радянської Армії і Військово-Морського флоту».
Відкрита агресія Росії проти України у 2014 р. й новітня російсько-українська війна змінили погляди на українську мілітарну історію і військові традиції. Указом Президента України Петра Порошенка №806/2014 було встановлено свято — День захисника України, яке відзначається щорічно 14 жовтня. Другим пунктом цього Указу було визнано таким, що втратив чинність, Указ про відзначення Дня захисника Вітчизни.
детальніше тут

Як московські воші їли Україну.

— Большевики обіцяли нам рай соціалістичний. Пройшло мало не п'ять років і замість раю вони гірше пекла завели. У тюрмах повно невинних людей. «Чрезвичайка» тепер перехрещена в ГПУ та «вони», що хочуть те й роблять. Арештовують усіх і правих, і винуватих. Розстрілюють і по суду, і без суду. Мучать людей страшними муками. Шпіони, донощики всюди нишпорять, скрізь підслуховують і доносять. Різні пройдисвіти, провокатори з того ж таки «ГПУ» підбивають легковірних людей на щиру розмову, під час якої починають лаяти большевиків, а потім по їхнім доносам людей забирають, кудись вивозять, часто туди, звідки вороття немае. Через те один другому не вірить, сусід сусіда боїться і здається, що стіни вже чують, що хто каже.

В СРСР офіційно українців на кілька мільйонів було більше, ніж росіян. Про це знали і Сталін, і Гітлер.

У 1931 році в СРСР проживав 81 мільйон українців і тільки 77 мільйонів росіян - така цифра вказана у книзі "На великой стройке", виданій 1931 року в Ленінграді. Чи відомо, що першою державою, котра визнала ГОЛОДОМОР, була фашистська Німеччина? І це не дивлячись, що між Сталіним та Гітлером існували пречудові відносини. Ще в далекому 1935 році на з'їзді НСДАП міністр освіти та пропаганди Йозеф Гебельс виголосив промову "Комунізм без маски". В ній мова йшла про страшний злочин більшовиків проти українського народу, про винищення голодом (ЛИШЕ ЗА ОДИН РІК!!!) протягом 1933-1934 років майже 6 мільйонів людей.
детальніше тут

Із життя в Радянському Союзі. Вся правда про радянські школи.

Уж не знаю почему, но одним из козырей поклонников СССР в деле защиты советской системы является советское школьное образование — которое, по мнению фанатов СССР, в те годы было просто идеальным. Очень часто советскую систему школьного образования сравнивают с современным "поколением ЕГЭ" — мол, сейчас дети даже 2+2 нормально сложить не могут, а тогда учебные программы писал сам великий учёный и изобретатель товарищ Сталин, и знания были ого-го! На самом деле такое положение вещей далеко от истины.
детальніше тут 

Белорусам на заметку.Как Москва уничтожала белорусскую культуру.

На фото: День памяти жертв политических репрессий в Москве в 1991 году, заключенные ГУЛАГа 1920-х.
 Ещё немного о "дружбе народов" в великом и могучем СССР. В прошлый раз мы уже узнали, как сталинисты навязывали свою дружбу украинцам, а сегодня я расскажу вам про некоторые события из белорусской истории — менее масштабные, но не менее страшные. Ровно 80 лет назад, ночью 29 октября 1937 года в тюрьме НКВД в Минске было расстреляно более сотни представителей интеллектуальной элиты Беларуси — были уничтожены те, кто творил культуру и, фактически, ковал белорусскую идентичность и будущее страны — литераторы, наркомы просвещения и юстиции, ректор БГУ и многие, многие другие.
детальніше далі

.ИЗ ПИСЕМ НЕМЕЦКИХ СОЛДАТ .1941 ГОД

СОВЕТСКИЙ РАЙ.

Старший сержант Курт Хуммель, полевая почта L 31 605 Lg Pa. 12.08.1941
 Большевицкие условия неописуемы. Я не мог даже представить, что такая нищета возможна. Люди здесь ничего не знают об электрическом освещении, радио, газетах и т.п. Нельзя назвать то, где они живут, домами. Только лачуги с гнилыми соломенными крышами. Вокруг огромные заброшенные поля. Нет ни одной, даже маленькой, лавки. Это то, что люди называют "советским раем".Там нет никакой надежды на спасение. То, что большевизм сделал против человечности — грех перед Богом, преступление, которое невозможно понять.

ІЗ ЖИТТЯ В РАДЯНСЬКОМУ СОЮЗІ.

"В СССР инвалидов нет!..". Навряд чи ви колись читали подібне
Справжнім концтабором, радянським Бухенвальдом, називали інвалідний табір у селищі Макорти Софіївського району Дніпропетровської області
 – "Угробиловка там настоящая: ни лечения, ни жратвы. Изобьют до смерти в ШИЗО, а запишут, что повесился". Що читаємо? Рідкісну книгу, випущену двадцять п’ять років тому в Лондоні. Ім’я автора, Валерія Фефелова, мало комусь щось говорить, але його праця "В СССР инвалидов нет!.." (видавництво "Overseas Publications Interchange Ltd", 1986) є унікальним документом часу.
детальніше далі

Як українське село "посилювали" колгоспниками з Росії

1933 року постановою № 74/1740 радянський уряд утворив Всесоюзний переселенський комітет - для "повного освоєння малозаселених родючих районів". Йшлося про українські села, спустошені Голодомором. Спочатку передбачали переселити в Україну 21 тисячу сімей колгоспників - з Росії та Білорусі. Потім показник збільшили майже вдвічі - до 41,3 тис. З них дві тисячі сімей мали переселити з Горьківського краю до Одеської області. Горьківська владна вертикаль розпочала "вербовку" охочих у семи районах: людей агітували, переконували, спокушали пільгами. Переселення мало бути добровільним. Натомість кожному району спустили згори контрольні цифри переселенців,
Далі

Віктор Астафьєв: "Не потрібно собі брехати. Битва за Севастополь закінчилася поразкою"

Не потрібно брехати собі. Хоч би собі! Важко Вам погодитися зі мною, але радянська воєнщина - сама оскаженіла, найбоязкіша, сама підла, найтупіша з усіх, які були до неї на світі. Це вона "перемогла" 1: 10! Це вона кидала наш народ, як солому, у вогонь - і Росії не стало, немає і російського народу. Ми війну виграли заваливши німців горами трупів і заливши їх морем крові. Те, що було Росією, іменується нині Нечернозем'ям, і усе це заросло бур'яном, а залишки народу втекли в місто і перетворилися на шпану, яка пішла з села і в місто яка не дійшла.
детальніше тут

СПАДКОЄМЦІ КИТАЙСЬКИХ ВАТНИКІВ. ПУТІН ВКРАВ ІДЕЮ У МАО

Десять тисяч російських солдатів-відпускників в «армії» ЛДНР - це, друзі, дрібниця. У 1950 році в Корею Китай послав близько трьох мільйонів «добровольців». Це за скромними підрахунками. Шанувальник китайського досвіду, Путін не міг пройти повз це ноу-хау.
 РОСІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛІСТ ЗНАВ... 
Влітку минулого року, ще до того, як в Україну вторглися десантники Путіна, що «заблукали», відомий в Росії ідеолог шовінізму Єгор Холмогоров повідав пресі одну ідею:
детальніше тут

КРИВАВІ ЗЛОЧИНИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ.Біломорканал:на крові українців

2 серпня 1933-го офіційно відкрито Біломорсько-Балтійський канал – штучну водну артерію, що з’єднувала Біле море та Онезьке озеро з можливістю подальшого виходу в Балтійське море (давня мрія російських царів та імператорів).Збудований у рекордні терміни (21 місяць) і вважався гордістю першої радянської п’ятирічки. Між тим канал будувався руками сотень тисяч в’язнів ГУЛАГу – так званих «ворогів народу», значну частину яких становили українці (переважно так звані «куркулі»). Вони майже голими руками, за допомогою таких «високотехнологічних механізмів» як лопати, сокири, кайло, звели 128 складних інженерних споруд та пробили 37 кілометрів шляху через гранітні скелі (загальна довжина каналу – 227 км). «Нагородою» за непосильну працю стала масова смертність в’язнів. Щодня помирало до 700 чоловік, тіла часто-густо кидали прямо в бетон при заливці шлюзів та причалів.
продовження

По сторінкам брехні радянсько-російської пропагандонії.

Партизаны часто были хуже полицаев: тоже наводили ужас на целые районы, сжигали деревни, проводили карательные походы.
Одним из наиболее тиражируемых пропагандистских постулатов СССР является миф о героической партизанщине. В подавляющем большинстве это были или избежавшие плена окруженцы, или засланные с большой земли и специально подготовленные диверсионные группы. Местное население, как правило, попадало в партизанские отряды волей случая, нередко по принуждению или если было накрепко связано с коммунистами и оставаться при немцах не могло физически.
детальніше тут

ПО СТОРІНКАМ ЖИТТЯ В РАДЯНСЬКОМУ СОЮЗІ.

Фото, запрещённые в СССР.
Это удивительно, но многие поклонники СССР, рассказывая о том, как же было замечательно в те годы, показывают постановочные снимки из газеты "Правда" и отретушированные картинки из "Книги о вкусной и здоровой пище" — мол, вот точно так всё и было. Это чем-то напоминает ситуацию с фильмом "Кубанские казаки" — после его показа многие устремились на Кубань, ожидая увидеть там колосящиеся поля и полные амбары, а увидели голод и нищету. А всё потому, что нужно различать реальность и пропаганду.
Далі див.тут

ЗЛОЧИНИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ.ШРАМ НА ВІКИ: ГІРКІ ПЛОДИ З РАДЯНСЬКОГО ЯДЕРНОГО ПОЛІГОНУ В КАЗАХСТАНІ ПОЖИНАЮТЬ ДОТЕПЕР

На початку жовтня низка європейських країн зафіксували на своїй території радіоактивну хмару. Згодом, аж через півтора місяця, Росія визнала, що радіоактивний «привіт» надіслала європейцям з Південного Уралу саме вона («УМ» про це повідомляла в номері від 21 листопада). Таким чином удалося спростувати припущення про казахстанське походження брудної хмари, які домінували до цього. Але це не применшує ролі дискусій про сумну радянську ядерну спадщину Казахстану, які спровокувала та НП. «Холодна війна» насправді поглинула значно більше жертв, ніж може здаватися на перший погляд.
Детальніше далі

КРИВАВИЙ КАТ ЧЕКІСТІВ ДЗЕРЖИНСЬКОГО

Страшный комиссар, чекист, кровавый палач Саенко. Комендант смерти г. Харьков.
Наряду с именами героев и гениев память народов хранит и другие имена. Имена садистов и убийц, прославившихся именно этим – патологической жестокостью. Колумбиец Педро Алонсо Лопес, немец Бернгард Приган, американец Джейсон Макговен, да мало ли таких выродков в каждой стране и у каждого народа? Сомнительная честь пополнить этот список принадлежит Степану Афанасьевичу Саенко, выходцу из Полтавы.Чекист, комендант концентрационного лагеря в Харькове Степан Саенко еще при жизни стал жуткой легендой этого прекрасного, богатого и культурного до октябрьского переворота 1917 года города.
Далі тут

СЛУЖБА АРХІЄРЕЇ В РАДЯНСЬКІ ЧАСИ..І БОГУ І КДБ.

Глава Української православної церкви Київського патріархату Патріарх Київський і всієї Русі України Філарет в інтерв'ю журналу Weekly.ua розповів, звідки беруться звинувачення в тому, що він був пов'язаний з КДБ. За словами патріарха, з Комітетом держбезпеки були пов'язані всі без винятку архієреї. "Всі без виключення! У радянські часи ніхто не міг стати архієреєм, якщо на це не давав згоди КДБ. Тому стверджувати, що я не був пов'язаний з КДБ, було б неправдою. Був пов'язаний, як і всі ", - зазначив Патріарх Філарет. При цьому він стверджує, що жодних звань у нього не було. "Це все домисли. Потрібно врахувати, що в радянській тоталітарній державі все було під контролем. Я повинен був погоджувати свою діяльність з державою. Наприклад, архієрей не мав права призначити священика на парафію без згоди КДБ ", - сказав глава УПЦ КП. Він зазначив, що ставлення з боку спецслужби до нього було обережне, спроби схилити до співпраці ні до чого не приводили. "Знали, що я не піду на доноси на своїх братів. Знали до останнього часу. І зараз знають ", - зазначив Патріарх Філарет.
Джерело 

ДВА ВКУСА ВОЙНЫ

Часть-1,2

Еще будучи школьником средних классов, во время летних каникул, которые приходилось проводить у бабушки, довелось столкнуться с книгой мемуаров Жукова. Это был не Конан Дойль или Станислав Лем, которыми с удовольствием зачитывался именно в это время, но тем не менее, прочел всю эту толстенную книжку. Поскольку написана она была очень скабрезно, то особого удовольствия не получилось, но для уроков истории это оказалось удобным подспорьем. С тех пор осталось всего два впечатления от этого «труда». Первое – как эту писанину читал дед, начавший войну под Бобруйском и закончивший в Чехословакии. Собственно, книга эта была его. Так вот, дед ее читал всегда с хитрой улыбкой и единственное, что постоянно приговаривал: «вот паразит».
Джерело

КРИВАВІ ЗЛОЧИНИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ.

Кремлёвские депортации украинцев — это инструмент российской нацистской политики 1925-1947 г.г., когда коммунистическое руководство Кремля с помощью государственного террора переселяло украинцев для освоения отдаленных местностей России, где их размещали в спецпоселениях и непосредственно в концлагеря системы ГУЛАГа (Главного управления лагерей) России (СССР). Кремлёвские депортации украинцев явлются составной частью нацистских преступлений Кремля в отношении других народов, см. Депортация народов в СССР (тут).
далі

ПО СТОРІНКАМ КРИВАВИХ ЗЛОЧИНІВ НКВДістів. Пытки в НКВД которые оценили в Германии.

По воспоминаниям бывших узников следственной тюрьмы, известной как «Сухановка» или Спецобъект №110, там практиковались пытки 52 видов. В 1938 году тюрьму оборудовали в помещении монастыря Святой Екатерины в Подмосковье. Подробный список методов, которые использовались для получения нужных властям показаний, составила и опубликовала в книге «Сухановская тюрьма. Спецобьект 110» историк, исследователь ГУЛАГа Лидия Головкова.
продовження