По сторінкам історії УПА.Волинський сотенний із головної української сотні

Його доля – сторінка із нетлінної книги української нездоланності. Вона – свідчення можливостей начебто неможливого. Оунівське підпілля, бої проти окупантів, після важкого поранення 6 вересня 1944 року – полон, тортури, допити… Камера смертників. Участь у Норильському повстанні. «Тоді, 4 серпня 1953 року, мене було поранено всьоме. Ми зуміли протриматися два місяці», – розповідав автору цих рядків він, світлої пам’яті Мелетій Семенюк, колишній сотенний УПА. А відтак він став одним із тих, хто наближав свято відновлення нашої державності. Правда, за це доводилося дорого заплатити більш двома десятиліттями неволі: концтабірні пересильні пункти в Сибіру, Казахстані, закриті в’язниці (так званий «Владимирський централ», в Іркутську, Усть-Каменогорську), Норильськ, Воркута, Степлаг, Пещлаг, Речлаг, Озерлаг…
детальніше далі

По сторінкам історії УПА.Про братів-повстанців Гринчаків з Ясеня “Снігура” та “Верховинця”

Вони більше як пів години стримуючи більшовицьку навалу забезпечили відхід сотні. Тіла повстанців знайшли пастухи аж навесні наступного року. Трьох героїв, одним з яких був Василь Цабан з Ясеня, поховали на поляні неподалік, а от про четвертого донедавна не було нічого відомо. І от в Ясені вдалось розшукати племінника четвертого повстанця “Снігура” – Гринчака Богдана.Від нього й дізнались, що тим четвертим був Гринчак Михайло Васильович, 1924 р.н. Його тіло також знайшли аж весною, але забрали до Ясеня і таємно поховали на горішньому цвинтарі. Могила збереглась до сьогоднішнього часу.
Детальніше далі

По сторінкам історії УПА.УПА и нормы международного гуманитарного права. Часть 2 - оккупация, террор, братоубийство

...Чекистская среда тех лет отличалась низким образовательным и культурным уровнем. На 1 января 1946 г. в НКГБ УССР полное и незаконченное высшее образование имело 6,3% сотрудников, среднее - 30, незаконченное среднее - 33, низшее - 30,7%... (Окончание. Начало читайте в статье УПА и нормы международного гуманитарного права. Часть 1 - Сколько было повстанцев?)(здесь) Вооруженный конфликт между советским режимом и движением сопротивления под политическим руководством ОУН (Б) сочетал черты национально-освободительного движения и гражданской войны, имел далеко идущие последствия для общественного сознания и человеческих судеб.
продовження далі

По сторінкам історії УПА,Гриф «Секретно» знято: 70-ті роковини бою між рожищенськими повстанцями та енкаведистами

Чим більше часу проходить від тих буремних днів, коли українці в лавах Української Повстанської Армії піднялись на збройну боротьбу проти окупантів всіх мастей, тим яскравіше проявляється велич їх подвигу, самопожертва в ім’я майбутнього України. Їх були тисячі, але сьогодні згадаймо і пом’янім декого з них. Уродженців села Рудка-Козинська Рожищенського району Степана Архипчука на псевдо «Мартин», Миколу Архипчука на псевдо «Яструбок» та їх побратима з села Кроватка Петра Левчука – псевдо «Запорожець» які, 70 років тому, прийняли нерівний бій з переважаючими силами підрозділу МДБ, який взяв їх в щільне кільце біля села Кроватка 13 лютого 1948 року.
На фото.зліва- Архипчук Степан Миколаевич
справа- Архипчук Микола Максимович
  продовження

По сторінкам історії УПА,Привітання Головного командира УПА Романа Шухевича з нагоди капітуляції Німеччини

“Бійці й командири Української Повстанської Армії!
 Гітлерівська Німеччина остаточно розгромлена й розбита. Не боятися більше українському народові ні винищування у газових камерах, ні масових розстрілів цілих десятків сіл озвірілими гестапівцями. Не буде вже німець бити по лиці свободолюбного українського селянина, ні відбирати його землі, щоб повернути його в раба німецького пана. Не гнатиме тисяч і десятків тисяч робітників і селян у новітній “ясир” в Німеччину. Не ждатиме український інтелігент на свою чергу, коли його фізично знищать, бо він міг би в прийдешньому бути постійною загрозою для окупанта. Західний варвар не буде вже панувати на українській землі. Великий вклад у перемогу над Німеччиною внесли й Ви, Українські Повстанці. Ви не допускали, щоб німець свобідно господарив на українській землі й вповні її використовував для своїх загарбницьких цілей. 
детальніше

На Львівщині реконструктори відтворили бойовий побут воїнів УПА

Щороку реконструктори товариства пошуку жертв війни "Пам'ять" приїздять до лісу на околиці Олеська на Львівщині, аби відтворити бойовий побут українських повстанців. Табір, зброя, уніформа та польові умови – усе як у 1940 роках минулого століття. Бойові дії цілком реальні, от тільки патрони холості. "Тут відчувається партизанщина а ще після того, як ми дізнались, що зимою 1942 року саме тут у селі Теребежі відбувся з'їзд ОУН, який вирішував важливі справи по волинському питанню – це стимулює нас і ми завжди хочемо сюди приїхати", – зауважив командир підрозділу реконструкторів УПА Володимир Гаврон "Ворон".
Далі

По сторінкам історії УПА.Осип Дяків - «Горновий» – підполковник-політвиховник УПА, видатний пропагандист та ідеолог ОУН(б).

Псевдо: «Горновий», «Гончарук», «Юріїв», «Осипенко», «Цвечек», «Наум», «Артем», «605», «147». Народився в с. Олесин на Тернопільщині в родині колишнього вояка УГА. У 1927-1928 рр. навчався в сільскій народній школі. З 1931 по 1939 р. навчався в Бережанській гімназії, яку закінчив з відзнакою. У 1933 р.стає членом Юнацтва ОУН. 1940 р. – вступив на філолоігчний ф-т Львівського ун-ту. 20.09.1940 р. – заарештований НКВС. Піддавався тортурам під час допитів. Засуджений до 10 р. виправно-трудових таборів. Втік із в’язниці в Бердичеві в хаосі перших днів війни під час бомбардування міста. З серпня 1941 по 1943 рр. працював у осередку пропаганди Бережанской округи ОУН (в другій пол. 1941 – першій пол.
Детальніше далі

ДЛЯ СОВКОВОЇ ВАТИ.

ОУН-УПА – воююча сторона! «Спецбоївки» НКВД – банда

Цей факт, всупереч міжнародному праву заперечують шовіністичні кола Росії, Польщі, та їх апологети в Україні. Мета цієї інформаційної агресії – перешкодити об’єктивному, на базі архівних документів, висвітленню визвольних змагань українців в 30-50 роках ХХ століття та одночасно виправдати загарбницьку політику Москви , замовчати і виправдати скоєні нею злочини.
 Зацитую витяги з додатку до Конвенції про закони і звичаї суходільної війни ( ІV Гаагська конвенція):
Про воюючих Глава І.
Про те, хто признається воюючим.

Дніпропетровці в рядах УПА і похідні повстанські групи в Умані, Вінниці та Холодному Яру

3 вересня 1941 року у Дніпропетровську почав роботу Південний крайовий провід ОУН під керівництвом Святослава Вовка. Перші члени Організації Українських Націоналістів (далі – ОУН) з’явилися в Дніпропетровській області ще під час боїв за обласний центр. Це були учасники роїв Південної Похідної Групи (далі – ПдПГ), скеровані для роботи на лінії Дніпропетровщина – Донбас – Крим. У самий Дніпропетровськ свій рій привів наприкінці серпня 1941 року Тимофій Семчишин – “Річка”. Серед учасників цієї групи був також представник Головного Проводу ОУН Зиновій Матла – “Святослав Вовк”, який після приходу до місця призначення перебрав на себе повноваження Голови Крайового Проводу. 
детальніше тут

По сторінкам історії УПА.ГЕНЕРАЛІТЕТ УПА,

Генерали без золотих погонів 

Після загибелі Романа Шухевича 5 березня 1950–го керівництво УПА перебрав Василь Кук, якому влітку того ж року Українська Головна Визвольна Рада (УГВР) присвоїла звання полковника, а через два роки — генерал–хорунжого. Власне, лише ці два визначні повстанські командири удостоїлися генеральського звання за життя. Щоправда, й вони не вдягали гаптованих золотом мундирів, позаяк не були охочі до такої мілітарної розкоші та й за зовнішніми ознаками нічим не вирізнялися з–поміж побратимів нижчого військового звання. «Підпільна робота передусім вимагала суворої конспірації, тому знаків розпізнання не носили ні рядові стрільці, ні старшини, — пояснює провідний науковий співробітник Івано–Франківського музею визвольної боротьби Василь Тимків, котрий брав участь у підготовці збірника «Генерали Української повстанської армії». — Хоча відомий художник Ніл Хасевич розробив ескізи надраменників, тобто погонів, їх не впроваджували, аби не привертати увагу до командирів УПА ворожих снайперів та сексотів. 
детальніше тут 

ХТО Є ХТО. ВАСИЛЬ БАНДЕРА.

22 липня 1942 р. в концтаборі Аушвіц від рук капо – прислужників табірної адмінстрації загинув Василь Бандера – брат Степана Бандери. Бандера Василь Андрійович (15.02.1915, Старий Угринів Калуського р-ну, Івано-Франківської обл. – 22/21.07.1942, концтабір Аушвіц). Закінчив Стрийську гімназію, агрономічний ф-т Львівської політехніки, філософскьий ф-т Львівського ун-ту. У 1940 р. одружився з Марією Возняк, сестрою дружини Миколи Лемика – виконавця замаху на працівника радяснького консульства. Протягом 1938—1939 разом з дружиною відбував ув’язнення в концтаборі Береза Картузька, звідки вони вийшли після розвалу Польщі. Нелегально перейшли кордон і дісталися до Кракова. Учасник ІІ Великого збору ОУН в Кракові (1—4.04.1941 р.)

По сторінкам історії УПА,І поєдналось непоєднане: він — бандерівець, вона — радянська радистка

Йшов 1941 рік. Богдан, або Данко, як кликали рідні, саме вертався з батьками із недільної служби у церкві рідного Перемишля. (До 1939 року Перемишль перебував під владою Польщі. За пактом Молотова — ​Ріббентропа місто було розділене на дві частини, рікою Сян проходив кордон між III Рейхом та СРСР. У 1944–му на короткий час Перемишль входив до складу УРСР, а 1945–го був переданий Польщі.) Те, що до повстанської армії пішло багато знайомих, Богданко знав, та не сподівався, що його, шістнадцятирічного, саме в день народження заберуть із собою «хлопці» просто з–під церкви. Рішення не обговорювалося, і часу на збори не давали. — Як був, так і взяли, дали псевдо Данко, — ​пізніше згадував.
Детальніше

По сторінкам історії УПА.Вояк УПА – Герой Радянського Союзу. Що приховують спецслужби в історії Івана Даценка?

Для пересічного українця історія ця стала відомою з 19 березня 1997 року, коли у друкованому органі Всесоюзної центральної ради
профспілок газеті «Труд» з’явилася публікація харківського кореспондента Олександра Чепалова «Махмуд Есамбаєв: Не гоже забувати своїх Богів», де йшлося про долю українського хлопця з-під Полтави, льотчика, героя Радянського Союзу, який став у Канаді вождем племені ірокезів. Рівно через 30 років після канадської виставки ЕКСПО-67 видатний танцівник, член радянської делегації, розповів її авторові публікації.
детальніше далі

По сторінкам історії УПА,Голландці в УПА. Як утікачі з концтабору знайшли прихисток у повстанців

Неймовірна історія порятунку голландських офіцерів доводить, наскільки потужним стимулом може бути бажання жити вільним. Під час Другої світової війни антифашистські рухи Опору намагалися сприяти військам антигітлерівської коаліції. Якщо не було можливості налагодити безпосередню військову взаємодію, партизани допомагали Союзникам розвідкою чи порятунком їхніх бійців від нацистського полону.
далі тут

НА ЗАМЕТКУ АНТИБАНДЕРОВЦАМ...

ЮРІЙ ШУХЕВИЧ: НЮРНБЕРЗЬКИЙ СУД ВИЗНАВ, ЩО УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛІСТИ НЕ БУЛИ СОЮЗНИКАМИ ГІТЛЕРА
Польський закон про Інститут національної пам’яті є дискримінаційним для українців як нації, а з іншого боку – і з політичної точки зору. Про це в ефірі програми «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK заявив народний депутат України (фракція Радикальної партії), радянський полів’язень, Герой України Юрій Шухевич. Гість програми, коментуючи підписання президентом Польщі Анджеєм Дудою так званого «антибандерівського закону», яким, зокрема, передбачена кримінальна відповідальність за заперечення «злочинів українських націоналістів», зауважив, що прийняттям закону Польща різко зачепила Ізраїль, і ця країна різко відповіла, заявивши, що відкличе посла та багато іншого.  Далі

По сторінкам історії УПА.Життя і смерть сотенного УПА Михайла "Спартана"

Після таємних зустрічей командира УПА з начальником оперативної групи НКВД капітаном Кокоріним останній почав допомагати повстанцям. І коли на вокзалі в Коломиї його вели пероном, капітан устиг крикнути: “Алексей, меня арестовали за Спартана!” 52 роки тому, 2 лютого 1950 року в селі Іванівцях (Коломиївський район Івано-Франківщини) в криївці, облаштованій у родинній хаті сотенного "Спартана" — Москалюка Михайла, загинули сам сотенний, його дружина Бойчук-Москалюк Ольга і ординарець Прокіп Рибчук “Лис” із Печеніжина.
Детальніше тут

По сторінкам історії УПА.Марія Мацишин – лицар Срібного Хреста Заслуги УПА

Народилася вона в 1928-1930(?) році в Новому Самборі, що нині на Львівщині. Марія – найстарша з 5 дітей: були також Богдан, Надія, Дзюнка і ще одна сестра. Мати померла в 1939 р. від випадку з електрикою. Батько Володимир був м’ясаром, а дідо мав склеп із образами. Літом 1944 р. батько з дітьми відходив на еміграцію, бо мав досить перших більшовиків в 1939–1941 рр. Але в околицях Перемишля якось відлучився від дітей. Тоді Марія з дітьми повернула до дідуся в Самбір. Аж десь у 1947 р. батько якоюсь окружною дорогою дав про себе знати, що проживає в Польщі. У 1944–1946 рр. Марія навчалася у 8-мому, згодом у 9-му класі. Рівночасно належала до підпільної ланки розвідниць у мережі СБ ОУН. У січні–лютому 1946 р. під час так званої “Великої блокади” й підготовки до радянських виборів Марія часто наліплювала у місті противиборчі листівки і плакати.

По сторінкам історії УПА.Петро “Бистрий” Хамчук

12 січня 1948 р. у бою з більшовиками загинув один із кращих старшин УПА воєнної округи “Лисоня” Петро Хамчук (“Бистрий”, “Гайдамак”, “Рубай-Гад”). Постать П. Хамчука досить відома в українському визвольному русі, проте його життєпис і досі залишається надзвичайно скупим, а іноді й суперечливим. Народився Петро Хамчук 1918 р. у с. Великі Чорнокінці на Чортківщині, де й закінчив початкову школу. Змалку був завзятим спортсменом. Середню освіту здобув навчаючись у Чортківській гімназії, яку із приходом радянської влади у вересні 1939 р. перейменували на педагогічну школу. У 1940 р. потрапив під призов до лав РСЧА, де мабуть навчався у школі молодших командирів у Маріуполі. За не перевіреними відомостями, під час німецько-радянської війни у 1941 р. був командиром танка, за іншими ж даними служив у артилерії. У тому ж році опинився у німецькому полоні, де згодом працював у таборі полонених перекладачем. Звідти переходить на службу в шуцманшафт (охоронні військові відділи при німецькій армії). З частиною “шума” проходив службу в Білорусії, орієнтовно, до осені 1943 р.
детальніше далі 

Клеветникам Украины: Памятник Степану Бандере нерушим!

Бандера несравненно чище Сталина, Чемберлена, Даладье, Итона, Маннергейма, Пилсудского и прочих и прочих. Он не сотрудничал, а противостоял Германии, как и Польше, как и совку, но не имел ни малейших пятнышек сотрудничества с Гитлером. Он не жал фюреру руку, не фотографировался с ним, не писал ему или его соратникам ни единой бумажки. Это является преюдициальным фактом, подтвержденным международным военным трибуналом, решение которого не оспорено и вступило в законную силу. Бандера делал ровно то же, что и знаменитый и почитаемый Маннергейм, только при этом, не имел никого отношения к Гитлеру. И если ставят памятники Маннергейму, то Бандере они должны стоять везде, где он вел свою деятельность и где своим несломленным духом, отстаивал интересы своей родины, воюя с любым оккупантом, независимо от его принадлежности.
Детальніше -тут 

По сторінкам історії УПА,Безстрашний офіцер УПА Гордій Вротновський, псевдонім "Гордієнко"

Вротновський часто ризикував собою за власної ініціативи без санкції командування і взагалі мав схильність діяти самостійно і автономно, не завжди дотримуючись наказів керівництва. Ця риса вдачі ніколи раніше не підводила відважного повстанця, але як наслідок зіграла рокову роль в його житті. 16 травня 1944 року німецькими окупантами був страчений хоробрий офіцер УПА Гордій Вротновський. Про життя і бойовий шлях цієї людини варто розповісти детальніше. Гордій Вротновський народився 14 вересня 1916 року в селі Дубовичи Кролевецкого району Сумської області в сім'ї полковника Армії УНР Костянтина Вротновського-Сивошапки.
детальніше