НАША УКРАЇНСЬКА ІСТОРІЯ.Як заплутали порядного галичанина: історія стрілецького командира

Один із найкращих фронтових командирів Січових стрільців Осип Букшований народився 1 червня 1890 року (Косівський район Івано-Франківської області) у селянській сім'ї. Закінчив місцеву школу, здав іспити на атестат зрілості в Коломийській гімназії, вступив до Львівської Політехніки.
Далі

Галичани. Історія однієї україно-польської родини

Кожного разу, коли десь натикаюся на якусь розповідь про історію тої чи іншої галицької родини, зауважую, що не все у всіх так просто. Якщо розвинути – книжку можна писати чи фільм знімати – аби вистачило пам‘яті нащадкам про предків. Міг би проілюструвати фрагментарно хоча би одною із гілок мого родоводу. Люблю розглядати давні світлини своїх предків – родини, які позують у одному із фотоательє Тернополя. Вони ще не знають, що оцей маленький хлопчик із одної родинної світлини і оця маленька дівчинка – із іншої – в майбутньому поберуться і стануть моїми прадідом і прабабцею. Одним із спогадів моєї прабабці був спогад дитинства, коли до них у гості ходив Іван Франко. Її ж батько був тернопільським радикалом.
детальніше тут

Евгений Мышковский: российский полковник с украинской душой

Высшие офицеры украинского войска рекрутировались из российской армии. Одним из них был Евгений Мышковский — полковник, который воспринял украинскую идею и встал на службу в вооруженные силы Украинского государства. После создания в марте 1917-го Центральной Рады, у Украины появился шанс создать собственные вооруженные силы. Его путь был похож на тот, которым прошли полковники царского войска Михаил Омелянович-Павленко, Александр Жуковский, Александр Осецкий, генерал-майор Александр Греков… Именно им в самый драматический период становления украинской государственности пришлось руководить двумя армиями — УГА и УНР. Почему вчерашний офицер царской армии стал на защиту национальной идеи?
Далі тут

Заручник кримського хана

490 років тому черкаський староста Остафій Дашкович у татарському полоні очолив розвідувальну службу Литви й Польщі, а потім жорстоко помстився ординцям каральним походом. Дашкович зажив неабиякої слави не лише як успішний воєначальник і козацький вождь. Він створив і очолив розгалужену розвідувальну службу в самому Криму, а таємні відомості через дипломатичні канали швидко доставляв уряду Великого князівства Литовського. Пробувши майже рік у почесному «полоні», Дашкович після смерті хана Махмед-Гірея втік до Черкас. І відразу «відплатив» кримчакам несподіваним походом на пониззя Дніпра, захопивши фортецю Іслам-Кермен — форпост татарської агресії проти українських земель.
детальніше тут

БИТВА ПІД ГОРОДКОМ 1655 РОКУ

Військова кампанія літа 1954 – зими 1655 р. мала важкі для України наслідки. Це засвідчило неефективність укладеного договору з Московією. Проте результат військових дій наступного 1655 р. був значно кращим і виграшним. Тут свою роль, окрім війни Московії з Річчю Посполитою, відіграли і скоординовані дії Гетьмана Богдана Хмельницького з іншим природним союзником – Швецією, що також вступила у війну з Польщею. Зібравши достатні для наступу сили 11 липня Гетьман Хмельницький пішов походом на польські залоги у Кам’янці (Подільському) та інших замках. Разом з ними пішли і невеликі частини московського війська під проводом боярина Бутурліна. Що не стільки допомагали, як створювали Гетьману Козацької України певні політичні незручності у його державній діяльності (Див. М.Грушевський „Ілюстрована історія України”. 
детальніше далі

Українець & Піночета

Його називають «латиноамериканським Шиндлером», але Роберто Козак допоміг вибратися з ув’язнення в рази більшій кількості людей, ніж знаменитий німецький герой, що рятував євреїв від нацистів. Без нього багато б людей загинуло. Серед врятованих українцем − майбутній президент Чилі. Роберто Козак народився 14 травня 1942 року в багатодітній робітничій сім’ї на північному сході Аргентини. Родина його батька приїхала з України в 1890-х роках, мати теж мала українське коріння. Роберто вчився на інженера, але в 1968 році він починає працювати в аргентинському офісі Міжурядового комітету з європейської міграції (МКЕМ). Після стажувань в Західній Німеччині і Великобританії через 4 роки він переїжджає в столицю Чилі.
Детальніше тут

ІСТОРІЇ КОХАННЯ ВІДОМИХ ЛЮДЕЙ МИНУЛОГО

«І жили вони довго та щасливо, і померли в один день» - хто з нас в дитинстві не любив казок з таким кінцем та не ставив себе не місце головних героїв? У наш час побутує стереотип, що кохання та шлюб речі несумісні, а романтичні стосунки між подружжям скоріше виняток, ніж правило. Та це не так. Ми підібрали історії кохання відомих людей, що пройшли випробовування владою, грошима, славою, бідністю, але зуміли пронести вогник кохання до останнього подиху. Революціонери, науковці, політики, письменники та відкривачі нових земель – всі вони об’єднані безмежним коханням до своїх дружин, що мали великий вплив на чоловіків.
детальніше тут

Про українсько-польських королів

Здавалось, Гельсінські угоди 1975 року зафіксували незмінність європейських кордонів після Другої світової війни. Проте подальші події: об’єднання Німеччини (без східної Пруссії), розпад Югославії та СРСР зруйнували міф про «непорушність». Особливо це стосується визнання двох однакових держав єдиної нації – Албанії та Косово. Як наслідок — почастішали вислови окремих політиків про те, що чиїсь етнічні землі були колись захоплені іншою нацією, тому варто відновити історичну «справедливість». Водночас встановлення європейських кордонів часів середньовіччя популісти оцінюють з позицій сьогодення, використовуючи подвійні стандарти.
детальніше

«Народи брати» і «здичавілі українці»

Чому Росія залишається і надалі alter ego України?
Днями переглядав німецький тлумачний словник і побачив, що там є опис поняття «братні народи». Спочатку опис здивував, бо до болю нагадав російсько-радянську матрицю: все так достоту збігалося. А коли дочитав до слів «вживалося в часи Німецької Демократичної Республіки», зрозумів, що для німців це вже архаїзм, перегорнута сторінка. Зовсім інакше виглядає ситуація в сучасному українсько-російському контексті. Якщо російський президент не перестає наголошувати, що росіяни й українці не просто брати, а навіть один народ, то українці всіма силами намагаються це заперечити. При цьому всі учасники дискусії, від старого до малого, позиціонують себе найбільш компетентними істориками і до запаморочення оперують прикладами навіть з праісторичних часів. Нібито старі легенди і фантазії можуть в чомусь когось переконати.
детальніше

Як росіяни не вкрали Тризуб

Століттю Української національної революції присвячується.

 Як відомо, кожна суверенна одиниця на мапі світу мусить мати щонайменше три ознаки державности: прапор, герб і гімн. Україна має всі три, але з двома з них трапляються деякі колізії на рівні суспільної акцептації. Шанувальники феншуя не втомлюються наполягати на тому, що, коли перевернути офіційно затверджений синьо-жовтий стяг догори дригом, то наше життя різко налагодиться: зникне корупція, щезнуть олігархи, закінчиться війна, український прапор знову замайорить над Севастополем, припиняться рейдерські захоплення, українські судді стануть взірцем добропорядности, помре дурна ідея будувати гідрокаскад на Дністрі, знищені ліси відновляться на карпатських схилах і т. д.
далі

«На тій брамі синьо-жовта фана»

170 років тому, 22 квітня 1848 року, вперше офіційно з’явився український національний прапор. Ще з кінця вісімдесятих років (часів новітнього національного відродження) врізалися в пам’ять рядки з пісні:
 А в Києві золота брама, 
 На тій брамі синьо-жовта фана.
 Це слова з пісні Українських Січових Стрільців, яку тоді доволі часто співали, тож вона була «на слуху», тому-то і врізалися рядки з неї в пам’ять. Чи то «нежуриськи» (тобто актори естрадного театру «Не журись!») співали її у виставі «Повіяв вітер степовий», чи то ще хтось ще десь – не так і важливо. Усусуси співали цю пісню про національну столицю з національним прапором. У Києві й було прийнято синьо жовтий прапор – як наш національний прапор.
далі

Українці та Росіяни: навіки окремо?!

Ідея про глибинний зв’язок мiж мовою, мисленням i духом народу має значнi iсторичнi коренi, проте чи не найкраще її сформулював нiмецький мовознавець i фiлософ Вiльгельм фон Гумбольдт. Згiдно з його поглядами, рiзнi мови дають не просто рiзнi позначення одного i того ж предмету, а рiзнi його бачення. Щоб переконатися в цьому, давайте прослiдкуємо етимологiю деяких українських i росiйських слiв:
 ВИХОВАТИ — заховати вiд зла
ВОСПИТА ТЬ — выкормить
 ЛIКАРНЯ — лiкувати, давати здоров’я
детальніше тут

Володимирiв тризуб iз хрестом: забутий сакральний символ України

Рівно 100 років тому, 22 березня 1918 року, Українська Центральна Рада офіційно ухвалила тризуб як державний герб Української Народної Республіки. За місяць до того, 12 лютого 1918 року, тризуб було ухвалено на засіданні в Коростені лише Малою Радою, а не Центральною, і для того, щоб остаточно набути офіційного статусу, цей закон мав пройти через затвердження з боку останньої. Тому саме з 22 березня тризуб стає офіційним державним символом незалежної України. Згодом він став гербом Української Держави за Гетьманату П.Скоропадського (1918) і Директорії УНР (1918 — 1920) і зберігався українським урядом у екзилі як національний символ, аж поки не було відновлено державну незалежність України вже 1991 року.
Далі

Северина Наливайка четвертували на головній площі Варшави

21 квітня 1597 року у Варшаві стратили козацького ватажка Северина Наливайка. Існує кілька версій, як саме загинув козак: його четвертували або спалили живцем в мідному бику. Народився Северин Наливайко у першій половині 60-х років XVI століття, місце його народження - невідоме. Припускають, що він з'явився на світ у Гусятині (на Тернопільщині) у родині дрібних бояр. Освіта у Северина була дуже хорошою - навчався у відомій Острозькій академії. У козаки Северин Наливайко подався ще в юні роки, тож швидко здобуває військовий досвід. У 1594 році організував загін нереєстрових козаків. Влітку, цього ж року, рушив у Молдову і розбив кримських татар, в яких захопив зброю та кілька тисяч коней. Після декількох вдалих таких походів, Северин Наливайко очолив повстання проти польської шляхти.
детальніше тут

Ушкуйники. Пираты, бросившие вызов Московскому княжеству и Орде

Новгородские пираты - ушкуйники в середине XIV века неожиданно возродили практику набегов своих предков - на судах "ушкуях". Их жертвами стали все города, находившиеся на больших реках - московские, булгарские, ордынские. Они по несколько раз грабили и жгли Нижний Новгород, Устюг, Ярославль. Ушкуйники первыми на Руси бросили вызов ордынцам, за что получили ответ от московских князей, "смотрящих" от татаро-монгол за Русью. Остатки пиратов основали Вятскую вечевую республику.
детальніше тут

Гімн України. Цифри, факти, контраверсії

23-річний Павло Чубинський – знатна фігура серед київської богеми. У свої 23 він вже доктор правничих (юридичних) наук, журналіст, автор публікацій у модному та прогресивному журналі «Основа». На дворі вже пізня осінь, прохолодно й мрячно. Але у квартирі на вулиці Великій Васильківській 122 (сьогодні – 106), гаряче. Там відбувається палка вечірка – з вином, сигаретами, дівчатами. Веселі сербські студенти, що завітали на гостини до молодого Павла Чубинського починають заспівувати патріотичну пісню, в якій мовляться такі рядки «срце бије и крв лије за своју слободу». Зачувши ці слова, молодий Павло хапає олівець та папір і біжить до своєї кімнати. За пів-години він вийде звідти…і в його руках буде майбутній гімн України…
Детальніше тут

“Сполучені Штати Київської Русі”. Князь Ігор та його ідея

Князі Київської Русі постійно сварилися. То не могли з’ясувати хто із них старший, то билися за краще князівство, то за Київський престол. Це давало зовнішнім ворогам хороший шанс завоювати Русь. І от вони це поступово починають робити. Одними з тих, хто бавився у воєнні ігрища з руськими князями, були половці. Вони почали нападати на кордони Русі з 1061 року. Та у 1174 році князь Ігор зумів прогнати половців, здобувши перемогу «у степу над Ворсклою».
 Що таке Київська Русь та хто такі князі?
Детальніше тут

Угорці. Хто вони, звідкіля взялися та що їм треба від українського Закарпаття

Знаєш, коли їдеш до Закарпаття ледь не добу то радієш Ужгороду, як тому холодному пиву в тридцятиградусну спеку. Місто стає тобі ледь не рідним. А його та закарпатські проблеми ти береш все ближче до серця. А яка основна проблема Закарпаття? Звісно, що угорський (чи то мадярський) сепаратизм.
Хто такий мадяр та звідкіля він взявся 
Угорці прийшли на територію Паннонії в ІX сторічі. Прийшли з Уралу та Волги. Без сумніву, мадяри – близькі родичі сучасних росіян. Переселенці – варвари відразу стали проблемою цивілізованої Європи. Воно і ясно – мадяри ну вже дуже сильно нагадувалитілько позабутих гунів. Займалися вони тим самим, що і Аттіла – грабували території своїх більш заможних сусідів, збирали данину.
детальніше тут

Кирило Осьмак – підпільний президент України

Радянська пропаганда побудувала стереотип, буцімто націоналісти-бандерівці – це феномен виключно Західної України, і що в Центрі та на Сході ними ніколи й не пахнуло. Але історія Кирила Осьмака спростовує ці твердження. Полтавський соціаліст не тільки захоплювався націоналістичною ідеологією, а й очолював Українську головну визвольну раду, яка керувала діяльністю Української повстанської армії.
 «Воєнна агрономія»
9 травня це не лише День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Це ще й день народження Кирила Осьмака. Святкуючи свої двадцяті іменини, молодий полтавець вже мабуть пакував свої валізи. На нього чекала Москва. У 1910 році випускник Полтавського реального училища розпочинає студіювати аграрні науки в Московському сільськогосподарському інституті. 
детальніше далі

Хохол. Лайливе слово чи гордість українців?

«Хохол» — перекладається з тюркської, як «дитя неба»! Росіяни, ви називаєте нас хохлами не знаючи що це означає! Так нарекли українців давним-давно і не дарма. Ми чисті душею, як небо, ми вільні, як небо, ми сильні, як грозове небо!
 Що це означає? 
 Хохли — екзонім, зневажлива назва українців, іноді вживана на побутовому рівні серед росіян. У російській пресі та рунеті етнонім «хохли», «хохлушка», мав до цього часу найвищий індекс згадуваності з-поміж всіх інших етнонімів, зараз побутує (укр, укроп). Ця назва з’явилася у 17 столітті і могла походити від оселедця — характерної зачіски у козаків. В Київській Русі така зачіска була однією з ознак знатного роду. Зберігся візантійський опис князя Святослава Ігоревича, де є згадка про те що він носив оселедець.
детальніше далі