Про наші рідні українські обереги та чужоземні цяцьки

Обереги, виготовлені з різних матеріалів різних езотеричних та магічних практик, можуть дуже сильно допомагати нам в роботі, в побуті, та й взагалі, в усіх сферах нашого буття. Різні традиції по крихтах збирали знання і в кожній традиції є свої хранителі, котрі до цих пір успішно їх використовують: знахарі, волхви, лікарі, маги, шамани, цілителі, чаклуни… Обереги – це егрегоріальні речі. Якщо стіл або стілець, або згорілі сірники є поза егрегорами, то ритуальний стіл – це завжди егрегорна річ. Це потрібно розуміти, коли здобуваєш подібну річ.
детальніше тут

Немає «двох Україн»: є українці і «гражданє тіпа Мураєва»

Із прийняттям польського закону про Інститут національної пам'яті специфічна частина українського політикуму заговорила про «доцільність» відстоювання Степана Бандери та всього українського повстанського руху перед польськими шовіністами. Причина, мовляв, у тому, що сьогодні на території однієї держави повинні вживатися «дві зовсім різні України».
Далі

МОЛЧАНИЕ ЯГНЯТ - Наше молчание... Необъяснимое, глухое, страшное. К чему оно приведет?

«Равнодушие и молчание народа порождает вседозволенность власти»
Наше молчание... Необъяснимое, глухое, страшное. К чему оно приведет? К какому концу?
 К страшному, кровавому и бесповоротному концу системы или к тихому концу Украины? Чтобы ответить на этот вопрос, времени осталось очень мало... Эти три серых дня в феврале навсегда останутся в истории Украины днями, когда политики убивали свой народ. Одни чтобы остаться при власти, другие, чтобы захватить власть.
детальніше тут

ЯКА ВЛАДА,ТАКІ І МИТНИКИ...

Митники «здерли» з японців 150$ 
 Про іміджеві втрати України, котрі коштували 150 доларів США для кількох співробітників на посту пропуску «Славутич», розповів у соцмережі Олександр Купний. «Мне стыдно за державу, ужасно стыдно, что на славутичской таможне сидят барыги, которым плевать на Украину», – зробив «вступ» Олександр. Мова про події перших днів лютого. Вранці 2 числа до Славутича прибула евеличка делегація з Японії. Йшлося про організацію літнього візиту великої групи старшокласників з Японії.

По сторінкам історії УПА.Суд над ОУН-УПА. Вердикт істориків: не винні

Одна з головних причин протистояння – відсутність всебічної та повної інформації про події тих часів. Тому «Обоз» повертається до публікації матеріалів наукового дослідження, яке з 1997 по 2004 провела група вітчизняних істориків під керівництвом професора Станіслава Кульчицького. Робота ґрунтується виключно на архівних документах та історичних фактах і допомагає встановити реальну картину тогочасних подій. Однією з найулюбленіших тем для спекуляцій українських політиків протягом останніх років стала тема протистояння ветеранів ОУН-УПА і Радянської армії.
Детальніше далі

Хіба ревуть воли, як бачать зраду? О ментальных причинах украинского зрадофильства

Уважаемый Кирилл Данильченко ака Ронин любит на примерах доказывать нам, что сегодняшние беды Украины не так уж и уникальны. И в иных краях армии строили долго и трудно, и коррупция была, и экономические молочные реки с кисельными берегами потекли не сразу. Всё это так. Но если прибегнуть к высоким философским материям, то, как говорится, нет имени без сущности. Нельзя придумать то, чего не существует. Или, как говорит народ, — нет дыма без огня.
далі тут

А справа зовсім не у Висоцькому…

Володимиру Висоцькому виповнилося б 80 років. Про це згадали, але на горіхи дісталося Володимиру Вятровичу, який згадав про совок, Висоцького, Цоя та інших. Ціла група «бешкетників від Кремля» напружено чекала чергового приводу щоб в чергове відв’язатися на одному з головних борців за українізацію життя в Україні, провідника декомунізації та дерусифікаціїє Як би такий процес проходив в Чехії чи Франції, то ніхто б і «не гавкав з підворотні… А ми інша країна, яку рисифікрвували майже чотири століття, і тому маємо потужну п’яту колону, велике ідеологічне болото з хохлів та малоросів та контингент яничар та космополітів. Тому у нас і чіпляються до слів Володимира Вятровича, цькують бандерівців та намагаються і далі лякати ними дітлахів.
детальніше тут

Українські єпископи Московського патріархату на службі Луб’янки

Радіо Свобода продовжує публікацію документів із архівів Служби безпеки України, які відкрилися після Революції гідності. У грудні 2017 року російський історик Андрій Берман опублікував архівний документ 2-го управління НКДБ СРСР, у якому розповідалося про плани чекістів «підібрати кандидатів» для відправки на Помісний собор РПЦ 1945 року. Цей собор став першим після знаменитої «зустрічі Сталіна зі священиками» і фактичної легалізації радянською владою Московського патріархату та останнім перед остаточною ліквідацією як окремої структури «Обновленської церкви», створеної більшовиками у 1922 році.
детальніше

Що з нами не так? Чому навіть «західняки» підтримують заробітки у Росії

А ЩО ЗРОБИЛА ВЛАДА ПОРОШЕНКО,ЩОБ ТАКОГО НЕ БУЛО?
За даними Київського міжнародного інституту соціології, 58,6% населення Західної України і 74 % опитаних у Східній Україні, не засуджують заробітчан, які їздять у Росію на роботу. І це все попри зруйнований війною Донбас, анексований Крим, вбитих українських героїв, скандальні арешти українців у РФ.Прикро те, що неперебірливі українці обирають роботу у РФ, і навіть складається враження, що їм байдуже, чим займатись: будувати Керченський міст у анексованому Криму чи дачі російським олігархам. Лиш би платили.
детальніше

ЗВІНОК ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ.

Я хочу жити за кордоном: чому Україна стала некомфортною для мільйонів її жителів.
На замовлення видання "Дзеркало Тижня" було проведено надзвичайно важливе дослідження. Згідно з ним, замислюються про те, щоб виїхати з України, 32% всього чоловічого населення країни і 27% — жіночого. В Західний Україні 34% її жителів планують виїхати. В усьому світі міграція в тренді, включаючи найрозвиненіші країни. Але якщо з Великої Британії хтось їде, наприклад, до США, то на його місце приїжджає поляк, якого у Польщі замінює українець. А хто приїжджає в Україну? Хто вливається до нас, поповнюючи втрачену кров?
продовження тут

На межі: чи вершитимуть правосуддя в Україні «суди Лінча»?

Громадяни усіх цивілізованих країн у випадку виникнення потреби вирішити якийсь конфлікт чи захистити себе від злочинців звертаються до правоохоронних органів та суду. А що робити громадянам тих держав, зокрема України, де ці інституції практично не діють, а якщо й діють, то тільки в інтересах владної верхівки, олігархів, багатіїв чи місцевих князьків? Що робити, коли правоохоронці арештовують невинних? Як діяти, коли суди випускають злочинців? Вихід тоді один: брати народу правосуддя у свої руки, як це не раз траплялось в історії країн, які у нас сьогодні прийнято називати цивілізованими.
 детальніше тут

ТАЕМНИЦІ УКРАЇНСЬКОЇ ДУШІ.

Чим ми відрізняємося від інших народів?
Чи є в нас окрема, тільки нам притаманна українська душа, чи ми є ті самі «радянські» люди, яких росіяни числять своїми братами і вважають за потрібне захищати від нас самих? До революції гідності всі начебто доволі спокійно відносилися до тих братніх стосунків, за традицією радянської історіографії вважаючи білорусів, росіян і українців братами-слов’янами. Та події в Україні провели жорсткий водо розділ між двома світами. І ми нарешті зрозуміли, що різні, дуже різні, в деяких питаннях непримиренно. Різна в нас душа, тобто менталітет.
детальніше тут

Россия — агрессор в отношении Украины, но не враг и не друг Украины. Полная шизофрения.

Чего мы боимся?!
Нам придется либо преодолеть собственный страх, или потерять Украину. Если коротко охарактеризовать нынешний закон о деоккупации Донбасса, то это нежелание называть вещи своими именами. Я попытался сосчитать те вещи, которые не называются своими именами в нынешнем тексте Закона. 1. Россия — агрессор в отношении Украины, но не враг и не друг Украины. Кто такая Россия — до сих пор непонятно. Согласно действующему Дговору о дружбе, сотрудничестве и партнерстве, Россия — нам друг, сотрудник и партнер. И при этом агрессор. Полная шизофрения.
детальніше далі

Жити по-новому», как писал на своих предвыборных плакатах гарант.Правда сегодняшней Украинской жизни.

Количество бедных в Украине уже более 22 млн человек.

8 млн. семей обратились за субсидиями! Два года назад их было 3,5 млн. 55% украинцев за чертой бедности!!! Адвокат и директор “Публичного аудита” Максим Гольдарб рассказал о реальном количестве бедных в Украине. Как отметил Гольдарб, уже 8 миллионов украинцев обратились за субсидиями. И это при том, что еще 2 года назад в субсидиях нуждались только 3,5 млн. Оценивать уровень бедности, проводя соцопросы, – это верх «мастерства». Не знаю, что такое и чьё КМИС, но Гройсман должен быть доволен: эти ловкачи опросами установили падение уровня бедности людей на 12%.
Детальніше тут

Государство достигшее дна, или Страшнее войны – вымирание и распад страны

Уменьшение населения, именуемое заумным словом «депопуляция», сокращение трудоспособного населения и его вымирание, бегство высококвалифицированных специалистов – все это может оказаться едва ли не серьезнее, чем война. Ведь речь идет о трудовом и вообще человеческом потенциале в широком смысле, включающем как наличие самих людей, так и факт обладания ими необходимыми профессиональными, интеллектуальными и морально-психологическими качествами. Ведь воевать, отстраивать разрушенное и продвигать страну можно лишь тогда, когда есть те, кто должен, может и способен это делать. Нынешние демографические тенденции в этом смысле являются крайне опасными. Более того, скоро даже на пенсии может де оказаться денег, поскольку катастрофически сокращается количество тех, кто официально работает, наполняя Пенсионный фонд.
Демография бегства и деградации  
детальніше далі

Путы, которые связывают страну.

Сейчас следует поступить, как в свое время Финляндия.
 Она, словно ящерица, отбрасывающая при опасности свой хвост, отсекла спорные территории. И нам надо уйти из Донбасса и двигаться в Европу без этого хвоста. G Тем, кто желает быть с Россией, надо сказать: “Идите на все четыре стороны к своему любимому Путину и кайфуйте друг от друга” Выскажу немодную точку зрения. Многие об этом думают, но не каждый решится сказать вслух. Я считаю, что Украине оккупированный Донбасс вообще не нужен. Это путы, которые связывают страну. Сейчас следует поступить, как в свое время Финляндия. Она, словно ящерица, отбрасывающая при опасности свой хвост, отсекла спорные территории. И нам надо уйти из Донбасса и двигаться в Европу без этого хвоста.
детальніше далі

Про "партію війни", або тінь "Русского мира" над "патріотами"

Когось обурили слова Медведчука що в Україні при владі знаходиться «партія війни» і її треба у 2018 році замінити? Даремно.Даремно обурюєтеся. Бо Медведчук абсолютно правий. Дійсно, у нас при владі – «партія війни». Ця «партія» воліє продовжувати війну до перемоги, аніж укладати ганебний мир. Путінський кум, звичайно, дуже хотів би, щоб ми капітулювали перед Кремлем і підписали мир на умовах Путіна. Путін хоче миру. Усім відомо, що він миротворець, яких ще пошукати треба. Так і написано у Великій російський енциклопедії про нього: «невтомний борець за мир». Методом килимових бомбардувань.
детальніше тут

ЛЮБИШЬ УКРАЇНУ,ЛЮБИ І УКРАЇНСЬКУ МОВУ, БО ЦЕ ДІМ ЖИТТЄДАЙНОГО,ДУХОВНОГО,НАЦІЄТВОРЧОГО КОРІННЯ.

 Для українців, як для будь-якої іншої нації, мова — це дім
життєдайного буття, духовний, світоглядний, націєтворчий корінь. Цілеспрямовано нав'язувана теза, мовляв, "какая разница, на каком языке говорить, — был бы человек хороший", в умовах України цинічно фальшива і є формою нинішнього повзучого, так званого м'якого російщення, яке підступно висмоктує з українців національну сутність, культивує російську імперську свідомість, підступно вкорінює думку про нефункціональність української мови. Ігнорування комунікативної функції мови неминуче спричиняє знищення не менш важливих інших її функцій: ідентифікаційної, експресивної, гносеологічної, мислетворчої, естетичної, культуроносної, номінативної тощо.

БАНДЕРА НА П’ЄДЕСТАЛІ: СКІЛЬКИ НАСПРАВДІ В УКРАЇНІ ПАМ’ЯТНИКІВ ПРОВІДНИКУ ОУН

Згідно із поширеною думкою, за останні три роки в Україні відбулася глорифікація постаті Степана Бандери. ІА «Дивись.Info» вирішила перевірити один із аспектів цього уявлення – кількість встановлених пам’ятників діячу. Результатом став мультимедійно-аналітичний проект редакції. Як ми шукали Бандеру Редакція дослідила, в яких саме областях України, скільки, яких за формою пам’ятників лідеру Організації українських націоналістів Степанові Бандері споруджено. Для цього було надіслано інформаційні запити до Обласної державної адміністрації кожного регіону (за виключенням АР Крим) щодо наявності таких монументів, а також обставин їх встановлення і утримання.
Детальніше тут

"СОВОК" В УКРАЇНІ ЖИВУЧИЙ І ПОМРЕ ІЩЕ НЕ СКОРО,

Історик переконаний: деякі покоління досі не змінили свої погляди щодо СРСР Покоління українців, яке було найстаршим 1991 року, коли Україна здобула свою незалежність, практично не змінило своїх радянських поглядів. Таку думку у коментарі Обозревателю висловив головний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Станіслав Кульчицький. «Людям, які сформувалися, які були виховані у радянські часи, дуже важко змінитися. Як правило, старше покоління не готове до переосмислення цінностей свого життя. Є дуже мало прикладів такого переосмислення», – запевняє історик.
детальніше тут